Написав(ла) Юрій Федчак, автор відео- і фотоматеріалів
28.02.2013
"Бідовий хлопчик у теплій сорочці, по дворах стрибає, крихти підбирає", – так звучить загадка про відомого нам всім пернатого друга – горобця. Не треба бути натуралістом, щоб знати про цю маленьку пташку, адже змалку ми маємо змогу спостерігати за горобцями – супутниками людського життя.
Орнітологія – наука про птахів – виокремлює в осібну родину Passeridae – горобцеві, в якій є рід Passer – горобець, який складає 18 видів, а в цілому в родині налічується 40 видів.
У світі загалом налічують 9–10 тисяч видів птахів, з яких близько двох третин належать саме до горобцеподібних, від найбільшого – крука масою близько одного кілограма до найменшого – золотомушки масою 6–9 грамів. В Україні поширені два види – горобець польовий та горобець домашній (хатній), який в’є щороку свої гнізда біля людських жител, під дахами господарських будівель. Польовий горобець непогано призвичаївся до існування поряд з людиною. В нашій країні його чисельність оцінюють у 3–4 мільйони гніздових пар. Довжина тіла горобця сягає 14-15 см, розмах крил – 21 см, вага – 25-40 г, тривалість життя – від 2 до 10 років. Польового горобця можна побачити мало не по усій Європі, а також на значній частині Азії від полярного кола, Уральських гір та південного підніжжя Гімалаїв на схід до берегів Тихого океану, тобто цілком заселяє й Китай. Інший птах, не менш масовий – горобець хатній – поширений подібно, заселяє також Індію, а от у Китаї його можна побачити тільки в прикордонній смузі на півночі і на південному заході. Історія містить у собі приклад навмисного знищення цього пернатого людьми. Так, у 1958 році в Китаї був оголошений смертний бій горобцям як, нібито, злісним шкідникам зернових культур. Протягом року знищили майже 2 мільярди птахів, чим спочатку дуже пишалися і організатори, і виконавці цієї інквізиції. Однак за такий кривавий вчинок китайцям довелося згодом відповісти: наступного року скрізь у неймовірній кількості розплодилася сарана та інші шкідники зернових, тож настав голод. Від непродуманої волюнтаристської аграрної політики, зокрема і внаслідок знищення горобців, загинуло до 30 мільйонів жителів Китаю. Країні довелося витрачати золотовалютні резерви, щоб завезти горобців з-за кордону і випустити у природу.
Мешканці нашої країни знають цю пташку переважно як просто "горобця" вкупі з хатнім горобцем, або все-таки означеного як "польовий" з вказівкою на його схильність вилітати за кормом на поля. Англійці називають його "tree sparrow" – "деревний горобець", бо він полюбляє гніздитися в дуплах дерев по садах, гаях, лісах, особливо на узліссях. Основоположник сучасної наукової класифікації Карл Лінней назвав його "Passer montanus" – "горобець гірський", мабуть, тому, що в природних умовах він заселяє й гірські лісові масиви. У Гімалаях, наприклад, трапляється на висоті до 3, 5 тисячі метрів. Щоб польовий горобець почувався комфортно в природі, йому, з одного боку, для гніздування потрібні розріджені лісонасадження, а з іншого – поряд мають бути відкриті простори: поля, негусті луки, де він міг би збирати корм. Не обминає він і населених пунктів, але в щільній забудові великих міст, наприклад у Києві, не трапляється, полюбляє триматися по окраїнах, а найбільше – у селах і містах до 100 тисяч жителів. Цікаво, що в Європі – це в цілому птах позаміських ландшафтів, а в Китаї та Індокитаї він гніздиться серед суцільної міської забудови, можливо, через відсутність свого конкурента – хатнього горобця. Тропічні ліси польовий горобець обминає, бо вони дуже затінені внаслідок щільного зростання дерев і кущів. Польовий горобець на усій території поширення трапляється цілорічно, не відлітає повністю навіть з найхолоднішого регіону Євразії – з Якутії. Але значна кількість молодих птахів з місць виведення таки переміщується в пошуках нових районів оселення, долаючи відстань у 100–500 кілометрів. В окремих випадках довжина міграційного маршруту значніша. Так, польового горобця, який був закільцьований пташеням біля Ладозького озера в Росії, через 3 роки виявили за 3, 5 тисячі кілометрів – у Португалії. З Приладожжя залітають польові горобці й до нашої країни.
У другій половині березня пташки розбиваються на пари і приступають до спорудження гнізд, а відкладання яєць відбувається в квітні. На мощення нового гнізда птахам потрібно один-два тижні, а старе частково очищають і добудовують. Формою гніздо нагадує поодинокі гнізда ткачиків, з якими горобців раніше об’єднували в одну родину. Воно має вигляд кулі з соломи, сухого листя, всередині розміщується гніздова камера з боковим входом, яка вистелена пухом, шерстю, пір’ям, іноді ватою. Крім сухого матеріалу додано шматочки зелених рослин.
Протягом сезону розмноження у однієї пари можуть бути три кладки яєць, шкаралупа яких біла, зеленкувата або голубувата з густими бурими плямами і цятками. У кожній кладці їх 3–7 шт. Знаходили кладки і з десятком яєць, але їх, як вважають, робила не одна самка, а дві. Один цикл розмноження триває близько 30–35 днів, з яких майже половина витрачається на вигодовування пташенят у гнізді, а решта – на відкладання яєць і їх вигрівання. Птахи однієї пари дружно насиджують і вигодовують пташенят. У період інтенсивної годівлі приносять 300–750 порцій корму за день. Пташенят вигодовують самець і самка, переважно комахами. Корм можуть збирати і за 3 кілометри від гнізда, якщо воно розташоване десь вглибині лісу, найчастіше ж здобувають поживу за кілька сотень метрів від нього. Через 10 днів після вилуплення (у середній смузі в кінці травня — початку червня) пташенята вилітають з гнізда. Після цього їх ще кілька днів водить часто тільки самець, а самка в той час чистить гніздо, відкладає яйця наступної кладки і починає їх насиджувати. Молоді горобці залишають район гнізда, як тільки батьки припиняють їх годувати.
Пташенят польові горобці вигодовують переважно комахами – павуками, гусеницями, жуками. У різних регіонах частка рослинних кормів, що їх дають горобенятам, змінюється: в нашій країні вона дуже мізерна, а у східних регіонах значніша. У весняно-літній період і у раціоні дорослих частка комашиного корму сягає 40–50 %. З комах горобці масово поїдають таких шкідників рослин, як попелиці, довгоносики, листоїди, хрущі, сарана, гусениці совок, п’ядунів, молей. Під час спалаху чисельності котроїсь з комах вони дуже швидко переключаються на їх поїдання, гальмуючи поширення шкідників. Звинувачення горобців у масовому поїданні окремих зернових культур, як виявили дослідження, є перебільшенням. Так, у загальному раціоні дорослих птахів пшениця трапляється лише до 2 %, не більше буває вівса і ячменя. А от зерно проса може становити 40–50 % зібраного корму. У сільському господарстві вже давно застосовують доволі ефективний агротехнічний захід для запобігання нальотам горобців на поля. Достатньо сіяти зернові культури за 300–400 метрів від місць концентрації польових горобців, щоб втрати врожаю від птахів на полі скоротились в рази. Найчастіше птахи недалеко відлітають від своїх гніздівель у пошуках корму.
Хатній горобець – товариський, компанійський птах, веде денний спосіб життя. На ночівлю зграї горобців влаштовуються в густих заростях чагарників, а весь денний час присвячують пошукам їжі, жваво стрибаючи по землі та гілках. На деревах вони з апетитом поїдають ніжні бруньки та зелень, а шмигаючи по газонах, дзьобають насіння бур’янів і часто навідуються до годівничок, щоб підживитися хлібними крихтами, зерном чи шматочками овочів. Восени їх раціон доповнюється дрібними плодами, наприклад ягодами бузини. Горобці піклуються про чистоту пір’я для того, щоб позбавитись від паразитів, часто купаються в піску або дрібних калюжах. Горобці дуже допитливі, але ніколи не забувають про обережність. Варто одній пташці злякано злетіти в повітря, як за нею кидається навтьоки вся зграйка. Горобці – прудкі літуни, але часто відпочивають, сідаючи на гілки дерев або карнизи будинків. В епоху гужового транспорту горобцеві зграйки з шумом налітали на купи кінського гною, в яких можна було знайти неперетравлені вівсяні зерна. У наш час горобці також часто селяться по сусідству зі стайнями. У містах вони знаходять щедрий корм, який забезпечує їм осілий спосіб життя. На базарах, біля магазинів або кав’ярень завжди можна поживитися розсипаною крупою, насінням соняшника або іншими харчами. Восени, після закінчення гніздового сезону, птахи збираються у великі зграї і кочують у пошуках води та їжі, не відлітаючи далеко від рідної гніздівлі.
Шануймо цих птахів. У Новосанжарському районі Полтавської області є навіть маленьке село під назвою Горобці. За народними прикметами дружнє цвірінькання горобців повідомляє про наближення відлиги, а якщо ці пташки пожвавіли і зацвірінчали під час тривалої негоди, то можна чекати хорошої погоди. Цим пташкам присвячують вірші і казки, вигадують різноманітні ігри. Ось, наприклад, для маленьких діточок є пальчикова гімнастика "Горобець". Вихователька каже: "Ти, маля - горобець, на морозі не бійся. По годівниці дзьобом бий, наїдайся скоріше. (Діти зчіплюють більші пальці й махають долонями, імітуючи політ птаха. Потім ставлять округлену кисть правої руки подушечками пальців на стіл і постукують подушечкою вказівного пальця. Потім те же саме проробляють лівою рукою). Тепер ваші пальчики готові й можна приступати до роботи. Приклейте своєму горобцеві вічка по одному з кожної сторони голови. А потім приклейте крила, теж по одному з кожної сторони пташиного тулуба". (Діти виконують роботу під музику з п'єси А. Сорочка "Горобець". Після закінчення роботи пропонується обіграти виріб).
А 25 лютого поблизу Дрогобицької гімназії можна було спостерігати дружнє цвірінькання зграйки сіреньких горобців. Вони облюбували вічнозелені туї, які стали для них тимчасовим місцем пташиних дискусій. Можливо, вони обговорювали наближення весни, а значить – всіх принад, які несе ця пора року? Хтозна, адже пташина мова – незбагненна, а її звуки приносять радість кожному, хто любить даровані Богом принади природи.
P.S. Інформація про особливості життя горобців взята з Вікіпедії та інших відкритих джерел ЗМІ.
Переглядів: 15438
Коментарі (10)
А я пане ЮРІЮ зробив такі собі дві "Кормушки" з пластикових пляшок з-під мінеральноі води\бачив як сосід таке зробив\купую на 5 гривень пшениці\повирізав в тих пляшках отвори\ насипаю туди тоі пшениці і горобці прилітають і ідіть ту пшеницю.Крошу ще хліба туди! Спостерігаю з другого поверху як прилітає зграя горобців і там воссідають! Душа радується..Дякую ЮРІЮ за доброту!
А у нас почти нет воробьев.Почему не знаю, вместо них много других, таких на Украине нет, да еще попугаи, прижились, когда-то их выпустили на свободу в 60-х, и теперь их стаи... А у вас воробьи...екзотика.
До эмигранта! Расскажите будьте так добры, где Вы проживаете?Как Вам живется за границей?Жили ли ВЫ в Дрогобыче! Не тянет ли вАС на родную землю! ?На вас тут\не на этой странице\некоторые пишут может-быть не то, но вы также пишите по нормальному! Но одно хорошо что ВЫ не забываете сайт Дрогобыча - ностальгия! Я когда будучи молодым попал служить на Дальный Восток - на Сахалин! Родная земля моя это УКРАИНА и г.Дрогобыч! Когда я возвращался домой с Дальнего Востока совсем и прилетев во Львов, сойдя с трапа самолета я опустился на землю и так стоял на коленях минут пять! Желаю ВАМ только добра! Будьте здоровы!
Снайперу, буду писать по русски, так как так настроена клавиатура, это чтоб не думали...что какой-то заезжий. Живем в Голландии, в пригороде Амстердама, получили 3-х этажный дом от государства.Имеем все.Пока не работаем, но вот получили предложение в больнице по специальности.Имеем гражданство ЕвроСоюза и подданство Королевы.В дрогобыче были, город грязный, очень дорого все и подделки, ни домой ни назад не тянет-незачем, лучшую жизнь получили здесь, такого бы мы простые люди бы не имели в Дрогобыче.Поверте ностальгии нет, как говорят унас похожие люди-какая может быть ностальгия за концлагерем, никакой-когда ешь нормально, одеваешся и спокойно живешь, разве захочет человек опять жить в болоте, нищите и беззащитным.конечно нет.И дело не в деньгах, оказывается всю погоду и культуру делает окружающий народ.Тебе не хамлят, уважают, всюду взаимопомощь, нет поголовного пьянства, грабижей и бандитизма.За госвласти-полиция работает без взяток и калымов как и администрация.А пишем на сайт, чтоб люди хоть что-то знали что есть всетаки жизнь другая, и не на Марсе где-то, а рядом в Европе, и чтоб попытались ее изменить хоть как-то в лучшую сторону, хотябы на каком нибудь примере. Мне жаль что у вас только идут ухудшения во всем.И будущее Украины очень туманно... Я когда возвращаюсь в Голландию, я наоборот возвращаюсь в человеческую среду, и говорю Слава Богу что вернулся здоровым и целым после посещения територии Украина. Я тоже служил на Дальнем востоке, и знаю как там, но ябыл еще в худших условиях чем наверно вы, но это неважно. Старшно то что, похвастаться чем нибудь что есть на Украине-нечем, наоборот стыдно, что такая територия превращается в афро-азиатскую модель существования.
Слава Богу, що я - не москаль. Бо москаль там - де горілка, розпуста і неробство. Пане Снайпер+, ну не може москаля мучити ностальгія за нерідною землею, бо на українській землі треба працювати, а не гуляти. Українці з діда-прадіда привчені до роботи і науки, цінують все рідне і, як казав Тарас, чужого (розумного) навчаються, і свого не цураються. А що таке Голландія нині, знаєте? Ні, це - не Європа, а Содом і Гоморра. От скажу Вам, вуйку Снайпере, чому там так добре москалеві. Пояснюю: там йому живеться легко, все - готове, робити важко не обов'язково, ну майже як при комунізмі жилося москалям - у Москві. Так от, тепер там, в Амстердамі, майже кожен деградує до рівня москаля, бо курить травичку. Не ту, що косять в Дрогобичі на газонах і клумбах, а коноплю. Більше того Вам, вуйку, скажу, що віднедавна уряд (мерія) міста Амстердама не тільки офіційно відновив право кожного бути гомиком і афішувати це, але й влаштовувати масштабні гей-паради. Думаєте, на тому - всьо? А от і ні. Голова міста Амстердама видав рішення, що якщо якийсь житель міста розпочне протистояти пропаганді гомосексуалізму або вголос обурюватися проти тої ганьби, то його просто виселять на задвірки, себто на окраїну Амстердама, от так. Тоді хто живе в Амстердамі?...))) Тому й тягне москаля у таке болото. І то тільки квіточки, а плоди пожнуть "європейці" від такої псевдодемократії скоро. Тому краще жити на рідній землі, аніж на такій деморалізованій чужині. Тільки нам треба боротися з цими злочинцями, що дорвалися до влади - жорстоко, як це робили гітлерівці у війну чи козаки на Січі - показово на майданах, щоб різна шваль не посміла посягати на святе - українське майно, мову і історію. І ще Вам скажу, вуйку Снайпере, що кожному з нас треба вбити в собі москаля, як це співає Орест Лютий - не матюкатися, не переходити в розмові з москалем на його говірку, поважати і любити ближнього свого. Викиньмо свої почуття меншовартості, навпаки - ми є вищими за москалів як історично, так і за культурними цінностями, які треба примножувати. Гордимося, що є українцями - синами великої нації, говорімо до усіх загальнозрозумілою мовою - українською, а хто не розуміє і не хоче з Вами в розмові переходити на загальноприйняту українську мову - той і є москаль. ))))) Ось такі горобці, файний пане Снайпере. З повагою до Вас,
Почали за горобців, а закінчили не тим чим потрібно! Ну то таке! Болото не там, за кордоном, а болото тут в УКРАІНІ, яка стає УРКАіною! Переписуватися не будемо, бо то нічого не дасть! Кращу наберіть, кому цікаво, сайт "Комсомольская правда в Украине" і взнаєте що сталося\криміналу немає\ з студенткою 3 курса дрогобицького університету Марією Олійник! Нарікають на дрогобицьку міліцію, згідно статті -молодці, спрацювали грамотно і оперативно!
на роботі в магазині горобець залетів і вдарився в мою ногу а тоді вилетів, кажуть погана прикмета! може хто чув щось про це докладніше? дуже переживаю
"Бідовий хлопчик у теплій сорочці, по дворах стрибає, крихти підбирає", – так звучить загадка про відомого нам всім пернатого друга – горобця. Не треба бути натуралістом, щоб знати про цю маленьку пташку, адже змалку ми маємо змогу спостерігати за горобцями – супутниками людського життя.
