"Історія – найкращий вчитель, шкода, що ми погані учні"

 Надрукувати
Роздуми
08.04.2013
Герб ДрогобичаЗдавна відомо, що тільки той народ має майбутнє, який шанує своє минуле. Незабаром будемо відзначати ювілей визначної події – 100 річчя визволення Галичини від російських окупантів під час Першої світової війни у 1915 році. Наш край завжди був ласим шматком для завойовників.

Сталося так і під час Першої світової війни – у 1914 р. Галичину окупували російські війська. Та, слава Богу, ненадовго. У наступному ж році наші землі були визволені від окупантів. Ця подія сколихнула народ, у містах та селах відбулися різноманітні урочистості з цієї нагоди. Звісно все це, торкнулося і нашого міста.

14 травня 1916 р. з нагоди річниці визволення від російських окупантів у Дрогобичі на майдані Ринок відбулося урочисте відкриття величавого пам’ятника "Лицаря в збруї для міста Дрогобича і повіту". Пам’ятник був спроектований дерев’яним, але обкутим в залізну збрую лицаря. Його виготовив поручник австрійської армії, різьбяр Емерик Бад. Під час відкриття, майдан ринок був переповнений людьми, про що свідчать багато чисельні публікації в тодішній пресі. Детально ця подія була описана в часописі "Шляхи" за 30 червня 1916 р., який виходив у Львові під редакцією Федора Федорціва у 1915-1916 роках. Наведені в ньому ілюстрації яскраво передають знаменність події.

Незважаючи, на те, що війна ще тривала, та серця мешканців міста були переповнені радістю. Дрогобич був і залишається містом переплетіння різних культур: української, польської, австрійської, єврейської. Тож раділи усі. На жаль, радість була не довгою, оскільки пам’ятник простояв лише до 1918 р.

Сьогоднішнє молоде покоління дрогобичан є мало поінформоване про Лицаря, а наступне, напевне нічого про нього знати не буде. Як відомо "Хто забуває свою історію, той нічого не вартий". Ми ж звісно, цього не хочемо. У зв’язку з цим, громадськістю останнім часом неодноразово піднімалося питання про відновлення лицаря. Проте, немає у нас одностайності, чомусь знову виникають безпідставні суперечки.

Варто зазначити, що пам’ятник – символ Свободи – був зведений на доброчинні кошти. Як би там не було, а нам багато дечому треба вчитися у наших предків. Кажуть, "історія – найкращий вчитель, шкода, що ми погані учні".

Віримо, що Дрогобиччина достойно відсвяткує величаве свято 100- річчя визволення від російських окупантів і Лицар знову постане на майдані Ринок та нагадуватиме, що свобода безцінна. Не дарма люди віддають за неї життя!

Переглядів: 4969

Коментарі (10)
 
пІшли росІйськІ окупанти, прийшли австрІйськІ пІслЯ них прийшли польськІ, знову советсько-росІйськІ, а тепер прийшли украЇнськІ ЯниЧари
Повідомити адміна
Рейтинг: 4+ 0-
  
кулЯ, 21:54 08 квітня 2013 р.
 
пІшли росІйськІ окупанти, прийшли австрІйськІ пІслЯ них прийшли польськІ, знову советсько-росІйськІ, а тепер прийшли украЇнськІ ЯниЧари :cry :cry :cry :cry
Повідомити адміна
Рейтинг: 3+ 0-
  
кулЯ, 22:06 08 квітня 2013 р.
 
Ідея 
А як жити без ідеї? Безідейне життя не здатне рухати людей до кращого життя – і того ж соціально-побутового, і духовного. Нема ідеї – нема розвитку і поступу. Не буде й подвигу, втіленому в образі Лицаря. Лицар – це і воїн, той самий український козак, що покинув рідну землю, свої маєтки і родину, та подався на Запорізьку Січ, щоб спільно з рівними собі лицарями обороняти Україну. Лицар (на московській мові – рыцарь) – він же і захисник слабких: недужих, немічних, жінок і дітей. Лицарі захищали Україну і в Другу світову війну, і згодом – коли на зміну одного загарбника прийшов інший. Лицарі живуть і сьогодні серед нас. Лицар захистить незнайому дівчину від брутальних домагань кривдників. Лицар кинеться у вогонь рятувати безпорадних у палаючому будинку. Лицар ніколи не спокуситься на чужі гроші, тобто не дозволить собі їх украсти чи отримати нечесним шляхом, і навпаки – пожертвує свої гроші для потребуючих. Лицарю притаманні самопожертва і шляхетність. Лицар не лукавитиме перед своїм сумлінням і совістю, тобто буде завжди чесним і перед самим собою - не буде лицемірити. Лицар не зрадить. Лицар любить свій народ більше, аніж самого себе, а тому завжди напоготові пожертвувати життям чи своїм здоров'ям заради врятування ближнього свого. Лицар ніколи не ховатиме своє обличчя під забралом, лиш тільки в бою. Він не побоїться сильнішого від себе, захищаючи передусім честь свого народу, як і честь свою. Лицар не порушуватиме 10 Заповідей Божих. Лицар завжди стояв і стоятиме на варті миру і цінностей свого народу, своїх батьків та історії України – Київської Русі. На Лицаря треба рівнятися, набувати притаманних йому якостей. 
Тож чи потрібні нам лицарі і втілення їх подвигів (колишніх і майбутніх) у пам'ятникові українського Лицаря у Дрогобичі?
Повідомити адміна
Рейтинг: 11+ -1-
  
Юрій Федчак, 11:23 09 квітня 2013 р.
 
Виглядає так, що заплутався мислитель у своїх роздумах. Чекає на Лицаря, який ось-ось постане у центрі Дрогобича і все зміниться навкруги. Тільки сам Лицар напевне не постане. Хто ж його тоді встановить? Може знову знайдеться хоробрий поручик австрійської армії і вирізьбить його для галичан дрогобицького краю? А заодно згадають австріяки свої славні часи, коли ці землі належали імперії, і покотиться ностальгічна сльоза. Так чиє це свято, що воно значить для галичан? Те, що місце одного окупанта зайняв інший? Більш цивілізований, добрий і милосердний пан повернувся на галицькі землі? Невже це свято? Як віха історії, день пам’яті, напевне, але не може це бути святом для вільних людей. Історія дійсно мало чому вчить галичан. Розбиті дороги, зруйновані лікарні, садки і школи, а ми лиш ладні сидіти і чекати на месію. Чи то в особі Лицаря чи файного пана, який прийде, навчить нас порядку і все зробить за нас.
Повідомити адміна
Рейтинг: 2+ -4-
  
, 14:28 09 квітня 2013 р.
 
Це все- з дохристиянських вірувань: поставимо хоч дерев"яну довбдю, обіб"ємо дешевим залізом- і скажемо: "Це наш Бог- упали й моліться! ". Довбня, нехай навіть золотом оббита, не становитиме жодної цінності. Тому що- довбня. Інше: цими днями нашими містами тягли на своїх плечах таку саму манорію- велетенські хрести, співали хвальби і молили в мікрофони псалми. Якось це все так смішно і страшенно по-дитячому: здоровенні, старі й не дуже дядьки, як колись бурлаки на Волзі, тпругають, зате як поважно (ану, не смійте зайвий раз й дихнути! ) ту саму дерев"яну довбню і кажуть, що вони так вірують. Сатанізм якийсь: з мертвого дерева сотворили якийсь чотирикінцевий бамбетель- і тягнуть на собі, аж сопуть. І за ними- тьменні тьми таких самих пустопорожників- далеченних від Христа, як і від християнства. Прости, Господи!
Повідомити адміна
Рейтинг: 2+ -5-
  
Йой-чик, 14:43 09 квітня 2013 р.
 
Хотів щось прокоментувати, але краще піду в туалет.
Повідомити адміна
Рейтинг: 4+ -2-
  
до неймовІрно розумних, 16:19 09 квітня 2013 р.
 
Міг би сь за собою після того походу хоть совість увімкнути: зливати за тобою хто буде- папа кримський. Розумник знайшовся тут мені.
Повідомити адміна
Рейтинг: 3+ 0-
  
До Неймовірного, 10:03 10 квітня 2013 р.
 
Пам'ятник це один із способів підвищити туристичну привабливіть міста. Звичайно пам'ятник "не вирішить проблем з дорогами, соціальних питань...", як не вирішить цього статуя Христа в Трускавці яку планують збудувати. Якщо це робити то на благодійні кошти. Є люди, які вважають відновити його прошу здавайте гроші і будемо спільно відновлювати. Бюджетні кошти доцільно направити на інші важливі напрями. Мараторій на відновлення історії, в тому числі в пам'ятниках, не доцільний. Місто, країна мають розвиватись в економічному, культурному та інших напрямах.
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
Роман, 12:45 13 квітня 2013 р.
 
Особисто мені не подобається, коли ставлять пам'ятники. Нікому. Одні ставлять, інші нищать, руйнують, знову ставлять. І навіть тут, коли начебто мали б об'єднатися, виникають непорозуміння і чвари. Гроші ж йдуть із кишень людей. Людство мало би забути за пам'ятники. Бо ж не це головне. Робити дороги, дбати про розвиток медицини, освіти, культури, економіки, духовності... І про храми, котрі носимо в душі Розуму не буває без душі... Пам'ятники - це насправді відмивання грошей, це злодійство. Хто ж про них дбає? Хто з нас повиривав бур'яни коло пам'ятника Шевченку в Ясениці С ільній. Лопухи там щороку по пояс Шевченкові. Ніби йому там минало тринадцятий знову. А пам'ятник Франкові? Хто з нас просто прийде сюди запитати поради? Та ніхто і ніколи. Ото лише, коли якийсь сценарій треба виконати. Чому б не думати про любдей, дітей, не намагатися робити усе, щоб довкола все сяяло чистотою, любов'ю і радістю?Будуємо ракети, атомні бомби, грабуємо живе тіло Землі, будуємо пам'ятники, забруднюємо воду і кричимо, що ми патріоти. Лицарями мають бути усі живі. Щоб діти могли жити на цій планеті.
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
До всіх, 14:40 14 квітня 2013 р.
 
С разрешения пожелавшего сохранить своё инкогнито ветерана выношу список реплик Леонида Ильича на ваше обозрение. 
 
Личный пример хорош в тех ситуациях, когда ты слишком глуп или косноязычен, чтобы выразить свои мысли словами. 
 
Советский человек имеет право на мощный автомобиль. 
 
Некоторые ошибки может исправить только время. 
 
Иногда сорванная гайка лучше, чем недокрученная гайка. 
 
Советский милиционер должен быть немного врачом. 
 
Не надо экономить на людях, надо экономить людей. 
 
Мы мечтаем накормить всех людей. Американцы мечтают сделать из них обжор. 
 
Скромный начальник часто стесняется настоять на интересах дела. 
 
Чем добрее руководитель, тем сильнее тревожатся его подчинённые. 
 
Человек отличается от станка тем, что не может работать не понимая смысла своей работы. 
 
Каждый полицай в глубине души считал себя революционером. 
 
Завод является куда как более точной моделью мира, чем театр. 
 
Ненависть и хороший труд несовместимы. 
 
Каждый хочет дружить с ядерной бомбой. 
 
Хороший еврей — советский еврей.
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
Непубличные цитаты Брежнева, 23:00 14 квітня 2013 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:
 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 5824 дні)