Золоті зернини з доріг її життя

 Надрукувати
Культура, мистецтво
Написав(ла) Анізія Онищак   
31.05.2013
Книга23 травня 2013 року в актовій залі Інституту фізики, математики та інформатики Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка відбулася презентація книги спогадів українського математика, доктора фізико-математичних наук, професора, голови Науково-методичної ради Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих "Зернини з доріг життя мого" Ніни Опанасівни Вірченко. Титули цієї жінки можна перераховувати годинами. Адже вона – член математичних товариств багатьох країн, Соросівський професор (1997р.), Почесний професор НТУУ "КПІ" (2005 р.), Заслужений працівник освіти, " Викладач - дослідник КПІ –2008" . Має чимало нагород Книга спогадів Ніни Вірченко вийшла 2011 року у Києві.

Власне – це не книга. Це роки болю, надій, любові до України та світу, людей, математики, роки тортур, мук та неволі, праці, натхнення, творчості, зустрічей та розлук. Роки, зібрані у двох гарних синіх обкладинках, помережаних золотими колосками пшениці. Як символу життя. Вийшла книга в у видавництві "Задруга" на 760 сторінках невеликим накладом, (бо ж власні кошти), і присвячена найріднішим людям авторки: батькам, братові Михайлові, сім’ї та друзям.

Ініціатором заходу виступила союзянка Дрогобича, доцент педуніверситету ім. І.Франка п. Лідія Дутко, котрій випала нагода не раз зустрічатися з автором книги п. Ніною Вірченко, листуватися. Підтримав її у цьому починанні голова просвітянського фонду ім. Івана Фещенка -Чопівського "Джерело", просвітянин, кандидат технічних наук, головний редактор щорічного альманаху "Український вісник", член НСЖУ Ярослав Гелетій. А втілили цю ініціативу в життя Дрогобицька міськрайонна організація "Союз українок" під головуванням п. Лесі Процик, котра чимало літ присвятила викладацькій роботі у Франковому вузі. Саме п. Леся Процик і відкрила свято зустрічі з книгою.

Стисло і лаконічно, наголошуючи на найцікавіших сторінках, провела присутніх сторінками книги спогадів член Спілки журналістів України п. Анізія Онищак. Розповіла про дитинство, юність, сибірські дороги та життя в неволі пані Ніни, великої українки, котра взяла собі псевдонім УЖМА: українка – жінка – математик - астроном… Про повернення в Україну, пошуки роботи, про друзів, спогади, котрі склали першу частину книги. Зупинилася на щоденникових нотатках та розповідях про поїздки на наукові конференції до вірних посестер, виступах, літературних спробах пані Ніни, котрі ввійшли до другої та третьої частини книги. Особливу увагу отримала й четверта частина, в якій Ніна Опанасівна вмістила науково-популярні, публіцистичні нариси, статті. Саме тут авторка пише про постаті-зірки на своїй життєвій дорозі: Тараса Шевченка, Симона Петлюру, академіка Михайла Кравчука, котрого саме вона повернула в плеяду незабутніх і великих, про Архипа Люльку. Є тут і статті про наших славних земляків, багатолітніх політв’язнів сталінських таборів: Героїню світу Ірину Сеник та лауреата Шевченківської премії поета та письменника Івана Гнатюка. І сотні інших нарисів, замальовок про справжніх патріотів Ю. Литвина, Є.Концевича, матір-ігуменю Йосифу (Олену Вітер), Оксану Мешко, Дарію Рихтицьку та багатьох інших.

Вміщено тут і публіцистичну працю Ніни Опанасівни "Документи про заборону української мови (ХУІІ-ХХ ст..)"

Дочка Неба, як називали її посестри та друзі, вартує чимало добрих та високих слів. Адже все життя цієї людини - це складні візерунки життєвих доріг та випробувань, сили духу і світлого сяйва чистої і високої душі. Наче про неї говорить відомий галицький поет Левко Волинець:

Не бажала нічого собі
І нічого не взяла у долі,
Окрім права на власний свій біль
І на пісню із власного болю.

Але осяйна, сильна жінка ніколи нікого не звинувачувала у своїх негараздах чи проблемах, все долала сама. Ніколи не корилася ворогам. Завше захищала слабших, допомагала усім, хто потребував її підтримки. Понад усе любила математику, котру називала творчістю одинаків, відсторонених від шуму натовпу. Математика й поезія – то були дві музи, котрі не полишали її всеньке життя. І студенти. До них йшла, для них жила і живе, їм несе свої знання, відкриття, свою душу. Та ще родині. Після того, як не стало її вірного чоловіка, також політв’язня, літературознавця, перекладача, Ростислава Доценка, своє тепло дарує дочкам та внукам…

Далеко не все, що пережила, про що писала та розповідала пані Ніна Вірченко, ввійшло до книги. Чимало загубилося на життєвих дорогах, дещо поглинув час, знищили кадебістські обшуки. Але є в ній те найголовніше, задля чого людина приходить у світ: відповідь на одвічне запитання як прожити на цій землі. Як вибудувати для себе концепцію духовного світу.

Продовжили розмову про книгу доценти педуніверситету, котрі відкривали студентами чимало літ закони фізики та красу математики, п. Стефанія Сидорчук та п. Лідія Дутко. Цікавим, пізнавальним був виступ п. Ярослава Гелетія. Подякували організаторам заходу проректор педуніверситету п. Юрій Кишакевич (він мав нагоду зустрічатися з Ніною Опанасівною) та декан Інституту фізики, математики та інформатики п. Василь Бойчук. Василь Іванович розповів про виступ Ніни Опанасівни на Міжнародній конференції, котра проходила у стінах дрогобицького педуніверситету, говорив і про те, як глибоко запали в душу кожного присутнього слова і любов цієї жінки до математики…

Бо хто ще, як не великий учитель може сказати: "Я викладаю математику – ніби граю на дивному музичному інструменті, видобуваю найтонші нюанси й гами, переливаю в студентів все найкраще, що є в мені! Заворожую їх формулами, такими казковими!" Заворожує донині так, як заворожувала й там, у снігах, у неволі, у вільні хвилинки…

Найцікавіші абзаци книги зачитували студенти - математики та фізики. Композитор, відома співачка, старший викладач франкового вузу П. Ліля Кобільник проспівала кілька пісень на слова Ліни Костенко та Калерії Луценко. Ведучою ж була чарівна союзянка Оксана Матчишин, котра продекламувала кілька прекрасних поезій Ірини Сеник.

Цього дня студенти отримали в дарунок книгу п. Ніни Вірченко "Зернини з доріг життя мого", з котрою зможуть ознайомитися самі. Бо розповісти за короткий час про книгу неможливо…Її треба читати. Щоб відчути всю глибину цих спогадів, публіцистичних виступів, цього подиху історії…І осягнути духовну велич цієї жінки. Українки. Математика. Людини. Героїні.

Переглядів: 3457

Ваш коментар буде першим
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:
 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 5827 днів)