В української влади останніх тридцяти років джипастого почету, у її численних родинно-кабінетних незмінників й незмінниць без "плечей" і "лапи" совість така прозора, що аж її не видно! Ніде! Нехай дипломами у переходах торгують. Бо вже й своя дрібнота від кріселок не приховує, що, за часів усіх отих "рефворм" у кріселках далі й далі залишаються лише ті, котрі всунули котромусь "швейцарові з лямпасами" при дверях. Чому нема тих "швейцарів з лямпасами" при кожних дверях, а лише- при недоступно-вхідних? Бо "денєг нєт, но ви там дєржитєсь"- зрозуміло й без перекладу? Скажіть оті баєчки тим, про котрих ви страшенно дбаєте, як оті двоє з, наприклад, в серіалі про "нашу Рашу", а направду- про вашу, бо й тут, і там- суцільна раша! У вітчизняному варіанті оте кіно нагадує картинку з підручника за клас не хто-зна яких давніх часів, де бідака стоїть однією ногою на шматочкові землі, а довкола нього- панське черево трясе "хвостиком від гарбуза": гарбуз росте, хвостик сохне- чим там трясти? Другою ногою бідняка, вільною від всього? !