Про Дрогобич

Надрукувати
23.05.2008
Районний центр Львівської області. Друге за економічним потенціалом місто Львівщини після обласного центру. Знаходиться приблизно в ста кілометрах на південний захід від Львова.

1.jpgВиникло місто приблизно в ХІ столітті в місцині, яка багата соляними джерелами, з яких здавна видобували сіль. Про походження назви міста єдиної думки зараз не існує. Дослідник історії Дрогобича Роман Пастух з цього приводу пише: "Походження назви Дрогобич залишається нез’ясованим. Побутують кілька легенд і версій. Одна з них говорить, ніби у сиву давнину, можливо, ще на зламі першого і другого тисячоліть від Різдва Христового існувало поселення Бич, оточене валами з дерев’яним частоколом і ровом з водою. Десь у тих часах його захопило і спалило військо тюркських кочовиків, імовірно половців. Уцілілі жителі на іншому місці заснували нове поселення і назвали другий Бич. З плином століть народна традиція об’єднала ці слова в одне, і вийшов Дрогобич. Заслуговують уваги інші погляди на походження назви міста. Дехто виводить її від слів "другий бік", що пізніше теж злилися, бо сучасне місто почалося на другому боці річечки-потічка Побук (тепер Серет), навпроти солеварні. Пов’язують топонім Дрогобич і зі словом "драговина", що означає болотисте місце, адже первісна територія міста була справді дуже заболоченою. Виглядає доволі вмотивованою думка про утворення назви міста від особової назви Дорогобит, пізніше сполонізованої." 2_.jpgЗ самого моменту заснування міста головним його багатством були солеварні. Технологія добування солі була досить проста. В спеціальні жбани (черіні) заливали воду збагачену сіллю (ропу) й нагрівали ті жбани на багатті. При випаровуванні води, залишалась сама сіль, яка обпікалась на вогні у вигляді так званих топок. Дев’ять таких конусоподібних топок стали символом міста і зображені навіть на гербі міста. Причому ці дев’ять топок солі зображувались й на гербі австрійського періоду, й радянського періоду, й сучасного періоду незалежності України.

У 1339 році, після зайняття земель Галицько-волинського князівства королівською Польщею, Дрогобич отримує власний герб на якому білий орел тримає на грудях щит з все тими ж дев’ятьма топками солі. В тому ж, 1339 році, за королівським рескриптом дрогобицька дерев’яна церква Пречистої Діви Марії була перетворена на католицький костел. 1387 та 1390 роки відзначені першими письмовими згадками про місто. Перша була в львівському міському акті, друга – в буллі Папи римського Боніфація ІХ. 3.jpgЯк досить крупне місто для свого часу, Дрогобич мав і власний замок з земляними фортифікаційними укріпленнями. Від замку вже на жаль майже нічого не залишилось. Єдине що одна з його веж, десь в середині XVI столітті була перебудована в дзвіницю парафіяльного костелу Св. Бартоломея, або як він називається в реєстрі - Вознесіння.

За часи свого існування костел безліч разів перебудовувався і зараз спеціалісти навіть не можуть прийти до єдиної думки про час його спорудження. Відомо точно що зводився він на фундаменті воєводських палат, що розміщувались всередині замку. А останні зміни в його архітектурних рисах датуються ХІХ століттям. На стінах костелу розміщенні чисельні пам’ятки, за якими можна прослідкувати історію Дрогобича. Це долоня, стопа та голова в папській тіарі – символ католицького володарювання, або мармурове оздоблення дверей з двома мечами - нагадування про полеглих жителів міста, що брали участь в Грюнвальдській битві. А в 1572 році в костелі був встановлений пам’ятник Катерині Рамулотовій – дружині власника місцевих солеварень. 4.jpgНу а біля самого костелу встановлений пам’ятник найвизначнішому дрогобичанину – Юрію Котермаку.

Ця непересічна людина народилась в Дрогобичі близько 1450 року. Він здобув звання магістра в Ягелонському університеті Кракова. Потім вивчав медицину та вільні мистецтва в університеті міста Болонья. Там же отримав звання доктора філософії (1478 р.) та доктора медицини (1482 р.). В Болоньї він викладав астрономію, а в 1481-1482 роках навіть був ректором місцевого університету – найстарішого в Європі. В 1483 році в Римі була видана книга Юрія Котермака, який підписувався "Drohobicz Georgius" - "Прогностична оцінка поточного 1483 року", де були викладені на ряду з астрологічними прогнозами відомості з географії, астрономії, метеорології та філософії. Видавав Юрій Дрогобич й інші трактати з астрології. Видав він також книгу і про Україну - "Прогностик", яка відома лише в одному примірнику. З 1487 року він працював професором медицини Ягелонського університету й мав чин королівського лікаря. Помер цей визначний діяч європейської науки 4 липня 1494 року. Похований у Кракові.

5.jpgВпродовж XV-XVI століть місто росло й розвивалось як типове середньовічне місто Галичини. Діяло міське самоуправління й судочинство, проводились ярмарки, працювали цехи та солеварні. Наприклад, в 1535 році був створений цех ковалів та слюсарів, а в 1565 році в місті налічувалось 45 солеварень. Ну і звичайно ж на Дрогобич періодично накочувались татарські набіги, виникали епідемії, ставались пожежі та повені. XVII століття відзначене в історії міста існуванням церковного братства при церкві Воздвиження, подіями війни Хмельницького з Польщею, перебуванням в місті угорського князя Юрія ІІ Ракоці (1657 рік), спорудженням міської школи (1663 рік) та останнім нападом татар (1699 рік).

6.jpgУ XVII столітті в місті зводяться дві унікальні дерев’яні церкви, що збереглися до наших часів. В 1613 (за іншими даними в 1660 році) була побудована . В 1661 році біля неї була зведена дзвіниця, яка також збереглася до наших часів. При вході до церкви збереглися також старовинні розписи з ликами святих.

Зовсім поруч була зведена й інша пам’ятка – 7.jpgз дзвіницею (1670-ті роки). Цікава вона тим, що вона була перенесена в Дрогобич з карпатського села Надієво й встановлена на місті згорілої своєї попередниці. Коло неї в 1670 році також була зведена дерев’яна дзвіниця. Славиться Св. Юра своїми унікальними внутрішніми розписами та не менш унікальним іконостасом середини XVII століття. Крім православних святинь в Дрогобичі збільшується й кількість католицьких храмів, монастирів, шкіл. В 1700-1709 роках будується новий костел та монастир кармелітів (нинішній кафедральний храм Святої Трійці). В 1740 році будується нова міська ратуша, а в 1756 році засновано міську пошту.

У ХІХ столітті поряд з традиційною спеціалізацією Дрогобича, як центра солеваріння бурхливого розвитку зазнала нафтопереробка. Ще здавна в околицях міста виявляли нафтові поклади, які використовували для освітлення. Але, з введенням у дію в 1859 році першої нафтоперегінною установки, нафтовий фактор вийшов на головне місце міського господарства.

8.jpgПісля перетворення Дрогобича "соляного" на Дрогобич "нафтовий", швидкої забудови кам’яними домами, він набув цілком європейського вигляду. Тут тісно переплелися різні стилі – від готичного, ренесансного, барочного, класичного – до еклектичного і модерного.

У період переходу від переважного виробництва солі до переважного виробництва нафтопродуктів у нормальній (початковій) школі монахів-василіан, у міській гімназії вчився Іван Франко, пізніше – класики української літератури Василь Стефаник і Лесь Мартович. Вчилися або працювали багато інших відомих представників культури: письменники – співець Борислава - "галицької Каліфорнії" Стефан Ковалів, Осип Турянський, Петро Карманський, Володимир Бірчак, мовознавець і природознавець Іван Верхрадський, композитор і диригент о. Остап Нижанківський, співак світової слави Модест Менцинський, театральний режисер Йосип Стадник, польський письменник і художник юдейського походження Бруно Шульц, шеф Головного військового штабу Української Повстанської Армії генерал Дмитро Грицай. У Дрогобичі народився і виріс полководець Західноукраїнської Народної Республіки Григорій Коссак.

9.jpgПісля виру Першої світової війни, радянсько-польської війн та чисельних змін влад, Галичина опиняється у складі Польської держави. За польського панування, в 1922 - 1927 роках зводиться нинішня ратуша.

В 1924-1926 роках прокладається газопровід Стрий – Дрогобич – Борислав – Стебник, а в 1928 – 1933 водогін с. Уріж – Дрогобич. Після вступу на західну Україну радянських військ в 1939 році була створена Дрогобицька область до складу якої входило 9 районів. Ця область існувала до травня 1959 року, коли була включена до складу Львівської області. 10.jpgЗа часів німецько-фашистської окупації Дрогобич входив до складу генерального губернаторства Галичина.

У наш час основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка. В місті налічується 18 загальноосвітніх шкіл, гімназія, ліцей, 6 училищ та технікумів, одна художня та дві музичні школи, 4 ВУЗи. У місті відкрито пам'ятники Ю.Дрогобичу, С.Бандері, воїнам-інтернаціоналістам, до 1000-ліття християнства в Русі, Маркіяну Шашкевичу, Івану Франку, Тарасу Шевченку, папі римському Іоанну Павлу ІІ.

 
© 2008-2017 Дрогобич Інфо → (сайт працює 3305 днів)