О, вже, напевно, з тих продуктів, що ними гуманітарно ощасливили біженців (напевно, в першу чергу, й директорів з директоркинями- підприємств, котрі, вже мільйонерами, переїхали сюди- й, вже тут, "перебирають рабами", простіше кажучи, шукають "лохів" для праці за копійки), шмайсеру дали коробку мила, мішечок сірників і гасову лямпу без кресала: аби памперса не намочив, коли буде тут виписувати бздурню штубака "височайшого велічества"- доки бідні й немічні пенсіонери самотньо чекають, коли ж то можна буде все це купити у супермаркетах "по акції", і наскільки стане їм їхньої мізерної пенсії: на пуделко від тюльки в томаті, чи- на пшонку "сєчки" без понюхати корок від водоподібної олії. Про те, що сподіватися знайти роботу (як громогласно голосять всі безтолкові й давним-давно не потрібні "біржо-бариги" на рівні областей (з того всього "працевлаштували" 300 душ із півтори мільйона втеклих від війни)- шмайсеру- не доповідає навіть гордон на палочці? На місцевих, кажуть, нас рать. Підозріло давно ні від одного начальника від праці з жодного кабінету не виносили міхи з доларами. Дивно: невже всі безробітні таки- повтікали за кордон, кожен- на персональному ленд крузері? !