О, диви: ще один Шпільшквеллєр Дристольфович. Аби вас, шибзданутих, вже трахнуло остаточно шибзданутими! Той підписує "Червону калину", написану кимось й колись, своїм "погонялом", ті, одна з другою, вгодовані на радгоспних, все життя, крадіжах, "родинниці", дусяться непомірними гноярнями- в мізках, забувши, як ще недавно, тими мордами мало не жерло пляцки з коров"яка й витирало задницю листками лопуха, бо "тато не вміли ніц, йно гній з купи на купу перемітувати, та й маму мучити, а ми сі не вчили, зато теперкай злоп з Польщі нам навезе, бо дітий наклепали - табун, а годувати сіном- не їдєт", ще інше- обширкане й обшмаркане, дотепер думає, що, коли його "пре" від кайфу- то є кайф, інше- морду виквадратило, бо воно, панімаєш, велике цабе "нашалніка"- на людських бідах й посадових зловживаннях (а злодій і тупак- сто дев"яностого рівня хутірської забитості). Йди, чорте один з другим, просриси й намили шнурок каніфолем, аби не забув, що хіба тобою бризне- від перепою хабарницькими їдлами й долярами, якщо не наздожене куля в лоб- від, таки, сильніших й справедливіших, котрим ви не даєте ані життя, ані просвітку.