Це все- дуже локально. Кожен керівник будь-якого рівня дбатиме про багато що і багато про кого, бо, зрозуміло, йдеться про імідж. Безперечно, що важливим фактором є довіра керівників одних до одних, бо підлеглі, направду, мало на що реально впливають. Така вже манорія слов"янського світу. І прекрасно, що багато які проекти не є на самофінансуванні, бо вони просто залишилися б проектами на папері, ідеями, а так- втілюються, завдяки довірі одних до одних. А гроші- це таке. Багато хто, завдяки грошам, керували десятки років, але- на вічних дотаціях. Але і дотації- це гроші платників податків. І будь-який бюджет- також. Закінчуються гроші- зникають проекти. Бо ніщо й ніхто- не вічне і не вічні. Віват "культуристам", особливо, якщо, у цій галузі, вміють навіть "робити гроші". Завдяки цьому вмінню і живе культура. Хто не вміє- нехай малює. Така якась, наче іронія.