Налийте мені ("на халяву", бо грошей нема, а натверезо, кажуть знаючі, не так смачно розповідається) бодай 25 крапель цілющої "вакцинки", бо сам я- не п"ю, а я вам багато розповім про Конституцію, особливо- печерну, особливо- кадрового (саме так- кадрового) зразка 2000 року, коли та ж Конституція й тоді вже була найкращою у світі (у світі-! ), але хто її дотримувався (на печерних маєтковиннях)? ! Словом, ось вам картинка з натури, давня, як і сама наша Незалежність: на початку 90-х, коли Канади з Америками пхали міхами гроші на відродження України, коли відкрили кордони- і, навіть з мексиканських прерій, стало можливим закордонцям приїздити до відроджуваних, зайшов до однієї публічної зали якийсь (ну, геть не з України) статечний дядько (направду, з Торонто), черги не було- хотів якусь послугу отримати. Зі всього того, про що йдеться: "Нє, я вам не дам такої квитанції, бо начальниця сказала таке не видавати"- "То покличте начальницю"- "Нє, бо начальниця сказала на таке її не кликати". Пан зніяковіло, по-іноземному, розвів руками, здвигнув плечима, зняв капелюха- й на цілу залу: "Люди, а ба та що то у вас за дідівська держава? ! ". Пробачте, великодушно і страшенно патріотично: а причім тут Конституція? Та здогадайтеся самі. Про багато що решта не варто і, бо. А то ще.