Всьо: сі вся країна короткочасно перетворила на чмонів, чмоня- на чмоньови, і кажде-єдне в блатнім кабінеті з приставним кабріолєтом. Тре гнати ноги світ за очі, бо, бігме, як нападуть ще й Монако з Мальдівами- то жадним шпрайсом си ніхто не поратує. Їдьмо туди бідувати, там, з тев бідосьов здобудеш бодай перспективу, а тут- йно встигнеш добічи до цвинтара, а вже си яму вирити сам- не втрафиш, бо- ані грошей, ані сил нема, ані в рідній землици вже си лежити не схоче. Дадут 500 грн. помочи- тай май си баздзо, можеш навіть щодень труси наруби вивертати- зекономиш й на милі, й на пральци, й на прищепках, хоч на собі носи, заки й сам не висхнеш ( а чи- не всхнеш? ). Навіть не знати, чи йти попросити, як відро гамунітарної помочи, яку шуфлю-дві гасфальту, бо щось там, раптом, вже почали шмірувати, де віками були ями, води й калабані. Напевно, таки той осідок, гет- цілком, спродали декотрим з понаїзлих "бідосиків" - на джипах з коханками. Ади, як си пірвали, таке, ніби якраз з тамтої сторони мают чмоні їхати. Як тут будеш думати про добре, якщо тобов на ходу інфаркт термосит, гедеж не хочеси йти в лічницю з усіма тими потелєвізоровими апаратами, бо ще, не дай Боже, скажут, жи там, прям від порога, всьо за гроші, а їх треба вміти бодай натерти на папір графітовим волівцьом, як колись си дітиска бавили. А ще чекайте: того покращенні настало не всьо цалком: тепер, якщо тобов гепає від серці, мусиш бічи до свого дохтура на тамтой кінець міста, відтак- до лічниці на другім кінцьови. Чуєте, може, би ви вже ті лічниці всі вкупі поставили відразу при цвинтарови, та й люи би не бігалиси помежи вас, варіятів? !