Я, вже геть не юний, сьогодні забіг, перемерзлий і, таки, голоднезний, з 29 гривнями в кишені, в одну організацію (державну-! ), і треба було так статися, аби там, водночас, зійшлися, і ті, хто нас годують, і ті, котрі нас пильнують. Благословенні Люди, будьте терплячими і сильними, бо самі бачите, що, якщо біда- то на всіх- одна. То не страшно, хоча, для несильного здоров"я, таки, ризиковано- лягати спати мало не у всі лахи обгорнений, не страшно, якщо доводиться й трохи поголодувати (а, якщо нема грошей і роботи- то як бути-? ! нема- і край: десь- й справді нема, а десь, і найчастіше, як кажуть в народі, ""хлопами перебирають"- і це факт)- прості люди звичні до всілякого, не один ще й не таке пережив. Але, все одно, генерали з лямпасами таки більше схожі, у цей час, на швейцарів при готельних дверях. Бо, що не кажіть, агенерали так живуть щодня, а не лише тоді, коли, пустивши очі долу, переступаєш ччерез себе всього- і мусиш щось виклянчити. Соромно, але- не грішно. )