Той Zтхір находиси в дуже стратегічно вразливім місцьови- коло Zьвіра. Його можут розпичитати вмомент єднов ракетков, навіть невитратно: теніснов. Ну, так спишут кошти, а людьом скажут, жи спрацював людский фактор: воланчик був лисий і си поховзнув на ожеледи, то, замість залетіти в якесь багновинні забалділого озера- попав якраз тудийка. Вни си не боют? Тре троха мати страх: втікати не буде куда, бо навіть колія не їде в обидвох керунках, а пішки по шпалах- й за гужову фіру не си вчепиш. Взагалі-то, склаласи думка, жи, при такій гаратаній підтримци нашого войска мало не цалим сьвітом, тото наше войско, замість показувати бойовий шквал перемог- бависі пукалки в компутерах. Нащо тогди щомісіці їм ще, напевно, й зарплати платєт. Навіть? Чи- хіба йно зарплати. За 18 годин- взєти Москву, а за три дни- добічи Владивостока, а то хтось си, тамо далеко, як зашпортає востатний раз на самольотови- то сам прилетит командувати. Будут вам печенька й макаран, попри вси, обмотані недоторканими лямпасами маєтки на каждім островови, від начитку Дніпра- й по самий його конець посередині Чорного морі.