На тій Самбірській, напевно, ще від часу квакання жаб у болотах- суцільний армагедон: шматки асфальту помежи калаюанями, нахабні бусятники, котрі свої буси ставлять на самісінький тротуар (чалапайте, люди, з тротуару у калабаню), вічне знеструмлення, холод у квартирах- якісь трубоби, а не житловий мікрорайон. Й, попри те, що у мікрорайоні понавиникало чимало немалих підприємств, на роботу влаштуватися годі. Там що: кубла злодіїв, котрі поховалися від цивілізаційних правил по закапелках? Ситуація вторить протилежному кінцеві міста, на виїзді у напрямку Стрия, де, на руїнищах колишніх стратегічних підприємств повиникало тьма шарашок, які наче ніхто й не помічає, що вони є. Як сказала вчора у розмові одна корінна дрогобичанка "Дрогобич тепер- то величезна купа гівна, отака собі смердюча жомова яма".