Від тотої знимки з поперетрощуваним автом мож посивіти. А ще- мож багато про що вогорити, навіть, коли сидите у теплій кухни, п"єте каву, курите якийсь дзигар (звайрувати мож: пачка саморобних самокруток під видом "дзигари без фільтра" стала вже коштувати по за підисєть гривень- люди, нас викуруют з України, бо ми сами ще з неї не всі вивтікали-? ! ). Але, то, коли у теплій кухни, а не- загорнені в три светри й четверо пар шкарпиток, жи гедиж вітер з писка дує сивим туманом на намоклі зсередини вікна). Коли на ногах- валєнкові бурки, бо прийдеш з вулиці (особливо то чутне тим людьом, котрі живут на закапелкових асфальтах помежи калабань) з тіко намоклими ногами, жи си аж зуби зверха на низ перевертают вбидвома щелепами. Уявіт си лиш, як то вгаратає навіт маленький мороз- то буде суцільна ховзанка, а гамунітарні коньки ніхто не видає, та ще й- не кажде на них вміє хоть би си втримати, а не аж їхати. Навіт з ровера на колесах з грубої гуми падут, то що казати про піших. Пишут во, жи на місто закуплено тьменно бензини й соліри, й так багато, що тоті вулиці й тротувари мали би бути аж теплі з-під споду- так, шо по них можна в тапках бігатиси. Ая, ми цалими поколінніма, дес біжимо (теперкай, кажут, - до Европи), ми- якісь страшні марафонці: чим борше біжимо- тим шустріше вна від нас си віддалєє, не наближена ані на двайціть два цантиметри. Втікає також, чи що? Ми си мали напрокладені мільйони кілометрів доріг, на яких загребли злодії мільярди валюти (доси пишут й показуют, жи котрісь там страшні пані возєт в багажниках цалі чумайдани; возєт сами, аби си їхні хлопи не поперестрашували, коли би їх, раптом, взєли за баркі- й погоцали до криміналу. Ну, певно: хлопи си повстрашуют і ніц не будут при тотих кубітах вартні; то вам не баби, котрих навіть най кажду ніч голова болит, але там, де треба, а ще більше- хоче си, всьо рівно свербит- і має бути хлоп! Ми з вами вже всі, напевно, великі- й розумієм, де то є жарт, а де правда, де- троха сьміхом, а де- йно скривленим писком, але буквів знаєм багато, та ще й, навіть, якусь були колись додали до абеткі, бо си вперто вважєли, жи без тотого "Ге" ніяке ге- не ГЕ! ну, були вперті, сильно перевчені- і хтіли, таки, аби ГЕ було ГЕ, а не так, як вно си направду в народови називає).  
Але- про бендзину й солярку: тре у новій поліції вибрати пару моцних чуваків, котрі би си не просто возили на мигалках, а тіко пильнували, аби ані бензина, ані солярка не плили наліво, навіть до них самих. І не давати їм такі великі зарплати, бо вни на себе й так зароблєт, бо де ви виділи таких всечесних поліціянтів (як і каждого-єдного кермовці), котрий би не махнув патичком- і в него вже повні ведра горючого палива, а другий бідний шофер потомкай пхає свого драндулєта зизаду вперед, аби лиш си мешти не ховзали). Пхає, здебільшу, йно бідний, бо багатий на джипови навіт си не спиниє на тото махалово патичками, ще їм сам палець виставит, аби не замахували й не заваджєли му крутити баранку й помалківати коло него, інакше він їм скаже всьо, шо про них думає. Але, нє: я єдного такого колись видів- махнув паличков, а шофер каже, жи не має грошів. - Як не маєте, коли сі возите на такім танковім авті? Аво, тівово пішком йдут- й теж кажут, жи не мают, то що мені робити, аби котримсь з вас всєх повірити? - Я му показав такий аусвайс, на котрім написано, жи я, правдиво, не маю- і тому ходжу пішком, навіть знимка наклеєна, аби було видно по фейсови, шо не вмію брехати, бо нащо, якщо нема про що! Ну, то він ми так й сказав: "То йдіт, бо що з вас озмеш! ". А ви кажете, жи нема чесних поліціянтів- є. А, якщо вни теперкай всі такі, то їх є навіть багато!  
Я, туво, сіджу в неділю коло вікна, бо сьвітло чось, зарази, вимкнули були знов на пів години раніше, аніж сами понаписували, й шрайбаю кнопками в папку на компутерови. Змерз"єм, бо зразу в антурнет не залізеш- тре мати такий модний теліфон, а де го озмеш, як не вмієш малювати гроші, а чи, бодай, шпарити їх на такому принтерови, де мож навіть замалювати мокрезні калабані в різьнякі кольори, аби, на вид, їх нігде більше не було, ані одної. Головне, аби всю було начорно і рівно ходилоси. Бо сьвітле у нас завше голосили йно майбутне, котре, як видим, напевно вже ніколи так і не настане, бо і вісімдесєтий рік давним-давно минув, і лімпіяцкі ігри, замість него, полетіли в історію, разом з їхним гумовим Мішков, якого миші з"їли, і, навіть, якби зараз знов всі мочари засіяли курурузов- то не буде тото майбутне нічким сьвітлим, бо вни тов комунізмов йно людьом мозги перепудрували. А ми- вірили й робили вид, жи вже го видим, вже си наближиє. Видите, якби ми мали такі вузкі очи, як китайці- то, напевно, так би с мо далеко не позирали, а то вни вже тоту комунізму вибудували й навіт нас самих закидали вишиваними на конвеєрови вишиванками й фарбованими, раз на рік, яйціма, допокі ми йдем кудась до Европи. Напевно, не в той бік йдем, бо від самих себе нікуда не повтічем, хоть би й попереїздили аж далеко на зовсім єнчий берег землі, хотя, що з того їздла-переїздла, якщо вона всьо рівно- кругла, а ми туткаво до неї поприростали корінньом. І навіть не кажіт, всякі мушігіни, жи я не є патріот, бо петріот вас трафит! Йду сушити серединні шкарпеткі зи всєх чотирох пар, натєшнених на мокрі ноги. Бігме, за всьо життє я ані раз не намочував так ноги, навіть- в подертих черевиках, ані в одній Европі, бо там, натвердо повідают, ніяких калабань нема, навіть- каждий рік, а сьвітло не вимикают навіть в тотих лямпочках, що сі сьвітєт на всєх трасах, аби було видно, як правильно їхати і не сильно си стирав асфальт гумов від колесів, бо, якщо ще й тамкай повифастриговуют си калабані- то вже ані раз нікому не буде зрозуміло, хто в кого вступає.