Я коли побачила документи сина, взагалі в шоці була. Всюди стояло придатний і психологічна стійкість на вищому рівні, стояв підпис і печатка Лисака. Мені стало цікаво і я спитала чи знає він як виглядає нешанований полковник Лисак і відповідь була негативна. Дитина в очі його не бачила, а три підписи щодо придатності є. Як можна розпоряджатися життям 27 річної дитини, в очі його не бачивши і розмовляти з ним? Після цього мене осуджують і питають звідки в мене стільки злості і ненависті до того зовсім нелюда! А чим він такий зайнятий, що не міг з дитиною поспілкуватися, хоча б заспокоїти? Чи й справедливо це все взагалі відбувається? Що так важко поговорити, оглянути, розрадити? Думаю, що ні. І після цього справедливо побажаю йому щоб йому вручили такий самісінький ордер, як він рідним вручає. А що? Око за око, зуб за зуб…. Так навіть у Біблії пише. Нічого лишнього, лише все за справедливість