доля складалася по різному, як під Бродами було завдано удар маскальом, коли шансів втримати багатомільйону армію, яка отримала допомогу з США, вже не було, багато їх, яких німці поставили в перший ряд, відступили і групами пробиралися за межі Украіни, але були такі, які добиралися до своіх домівок і там переховувалися. Для нападу на Японію маскальом формувалися нові дивізіі і Сталін видав наказ, що хто запишеться до маскальськоі арміі кара буде дарована і тоді багато дивизійників пішли писатися, але в боях участі вони не брали, бо Японія капітулювала. Після війни декого всеодно з дивизійників посадили, якщо мали НКВД таку інформацію, а дехто уникнув московських таборів, бо не було доносів. Зараз ще іх не визнано як героів, але однозначно вони, молоді хлопці, дехто ще не мав і вісімнадцяти років, позаписувалися, бо німці обіцяли вільну незалежну Украіну. Пора цю сторінку історіі правильно описати, бо всі вони хотіли однозначно незалежноі Украіни. Участі в погромах вони не брали, десь там в Словакіі вони проходили муштру і були перекинуті на бродівський напрямок, коли вже практично зупинити наступ пятимільйонноі арміі маскалів було неможливо.