Зважаючи на досвід поколінь, не одна така бідна бабуся живе, наче сирота у середовищі неймовірно страшених християн(-ок). Можна про кожну з них писати "Білу книгу"- чорними літерами, й читати поміж рядків, адже "дорогі діточки", повироставши з трусиків й спідничок, особливо- ті, котрі, за датами народження, були молодшими, стали генетичним гадюччям на старечі голови, позбавленим (чи не від народження) і моралі, й сорому. Десь хтось в одному з коментарів писав про жінок, котрі поставали вдовами- цілком ймовірно, що їм стало спокійніше жити, бо, таки, багато хто з них позбулися своїх живодерів у такий звичний, природній, спосіб. "То все Боженька розпорядився"- не нарікання, а констатування факту. Тут ні при чому ані Україна, ані її слава, ані вороги, ані ненависть. Бо й у ворогів "на просторах бескрайних"- абсолютний такий же ж "бояришник" доль (чи то- недоль). Тема- безконечна, як світ, і, на жаль, вічна, як час. Одноразова планета, одноразове життя- про який там "життєвий досвід" сиромудрі неуки пашталакають, хвільозофи у стилі хира флюнта+.