Ще невідомо, яка та бабуся: може, вона все життя була вдома начальником концтабору, бо здуру, замолоду, втрахалася у якогось півтори хлопа: та бо шо би люди казали, якби нє, ну га- та де би була старов дівков? ! А тоді все життя ганяла лють на родинних. То не лише запити- застрелитися можна, хоч тричі на добу! Таких дебілів, напевно, й здуру понаплоджували, двоє недороблених. А чи мало оцих-от "сяслєвих подруж": тупим аби лиш ноги роздвигати й взад-впердолитися, а що й нащо- мізки не шрайбають. Ні кола, ні двора, ні копійки, ні виходка на подвір"ю, але "йой, та де би стародівувати й дурокавалєрити".