В Рихтичах всі "заїжджені за гроші" ганяли обісрані корови через вулицю сусідів", котрим й так все життя срали на голови. Ганяли й обсирали, бо "ми сі туткай нарудили-й будем, що хочемо, робили". А вже виздихали, а обісрувані ними сусіди- ЖИВУТЬ ! То хіба не на небеси визначено: ху із ху? ! Гарбузи, покрадені з городу сісідів, варгаті зайлденники такі неп овернули: нехай вам сльози селянок боком лізуть й по смерті! Й нічого тут тробити з рихтицьких великих цуциків: такі ж шобла, як і у всіх довколишніх селах, суцільні "гринджоли", о собливо- вічні на "хорах", о, то щось, цілими поколіннями!