На душі- дивовижно нездало: 
Кожен кожного чути не хоче,  
Кожен кожному шкіру б- за сало,  
Й робить вид, що "живе": лиш "муркоче".  
 
Вже покійницькі речі зібрали- 
Й загребли до старезної шафи,  
Й заховали у морди забрала- 
І не знають самі, чого хочуть.  
 
І постануть над ними "олімпи" 
На вершинах "святого" Монако: 
Наче дротики дарту- "голімо" 
Не минатимуть жодної сраки.  
 
Вже багацькі на кнопочки тиснуть,  
Аж над ними звучить "Алілуя".  
Мо, до ранку, таки, та й- поздриснуть 
На залупі "верховного" @уя.  
 
Й побіжать граюни в піяніна 
У холопи самої "европи",  
А у нас, доокіл, - Україна: 
Їй тепер пони митимуть жопи!