Гарно сказано: "А як кожен допоможе, чим зможе, то будемо мати місто, за яке буде не соромно". Я б додав: за місто, яким будемо пишатися. Однак не чути, щоб хтось добровільно прийшов до голови міста і заявив: пане голово, душа болить за місто (вулицю), чим можу допомогти? От якби зібралася вся громада міста, і кожен приділив свою частку у відбудові міста з розрухи, тоді б разом з владою щось реально змінили. А поки що всі тільки вказують: "ви там дороги відремонтуйте, Тисменицю вичистіть, наведіть лад в місті з порушниками громадського порядку... А я що, я...я...я... моя хата скраю". З такою ментальністю розмови лише залишаться розмовами.