„Небажання звітуватися за витрачені кошти є ознакою нещирості та зловживань” – Ярослав Волошин, керівник Організації соціального захисту ветеранів війни. 
Для нормальної роботи організації необхідно мати не лише кошти, але й відкритість керівника перед її членами. Це дуже важливо для людей, що пройшли горнило афганської війни. На тій війні я зустрів і втратив свого шкільного товариша самбірчанина Вадима Войцехівського, який помер від ран на руках Сергія Червонописького. Разом із Сергієм вже у мирні часи ми намагалися як могли допомагати сім’ї загиблого воїна-земляка. Тому, коли дрогобицька Спілка на чолі з Олегом Вайчусом ниділа без будь-яких коштів, я без вагань звернувся за допомогою до Сергія Червонописького. Той щиро допоміг дрогобичанам з коштами, і незабаром з’явилася можливість розпочати встановлення пам’ятного знаку загиблим воїнам-дрогобичанам. Велику допомогу нам надав архітектор Микола Яцюк, за що я йому щиро вдячний. Міська влада сприяла, аби спілка змогла заробляти гроші через пасажирські перевезення своїм підприємством „Квант”, а прибутки мали йти на це будівництва. До 10-ої річниці виводу військ із Афганістану той же Сергій Червонописький, голова Всеукраїнської спілки ветеранів війни в Афганістані, знову надав значну допомогу Спілці – понад 10 тисяч гривень. Кошторис будівництва становив 58 тисяч гривень і хоча гроші поступали, будівництво зупинилося. В ситуацію втрутився колишній міський голова Олексій Радзієвський, до якого ми неодноразово зверталися по допомогу. На пана Вайчуса за зловживання коштами спілки відкрили кримінальну справу, і хоча він зі слізьми на очах доводив, що існує якийсь акт про використання грошей, та висновки ревізійної комісії Спілки стверджували протилежне. Виявилося, що було нахабно обдурено автора знаку львівського архітектора Миколу Посікіру, з ним Олег Вайчус не розрахувався і до сьогодні. Уникаючи звітування перед спілчанами, пан Вайчус якось на мої запитання щодо ситуації, що склалася в спілці, заявив, що це, мовляв, не твоя справа, бо ти не член правління. Отакого, коли я оббивав пороги незліченних кабінетів у пошуках грошей для спілки – це було моєю справою. Допомагав спілчанам і Микола Лук’янченко – грошима та продуктами. 
Остаточно втратив довіру спілчан керівник Олег Вайчус, коли показував документи на оргтехніку та комп’ютер, які нібито він „вибив” для спілки в Асоціації „Нові Горизонти” та антикорупційній коаліції, а потім це виявилося звичайнісінькою брехнею. Дісталося все це його колезі по роботі в похороннім бюро - Євгену Шильнику – „координатору всього афганського руху”. Може це юрист Шильник підказував панові Вайчусу, яким чином можна брати на відрядження на добу до Львова... три тисячі гривень? Недаремно ж стверджують: скажи, хто в тебе друг.. Прикрим було й те , як непорядно пан Вайчус розпорядився коштами , що їх було надано нафтопереробниками для сімей загиблих та інвалідів-афганців, такої практики навіть злодії не пошановують. 
Цьогоріч, коли ми зібралися ще раз вшанувати пам’ять воїнів загиблих на війні в Афганістані лише сніг замаскував недороблений майданчик біля пам’ятного знаку. Та незабаром сніг розтане і знову дрогобичани, щодня проходячи повз монумент, будуть свідками, як ми пошановуємо пам’ять тих, хто вже ніколи не побачить сонячного світла. 
До Інфо: що пан Волошин теж "виконує замовлееня" заднім числом?