Юлія, мені видається ви трішки перекручуєте демографічні показники. Надішліть, будь-ласка, на пошту посилання на дані по Штатам і по національностям, якими ви оперуєте. Як на мене, з причин, які впливають на плодовитість, вплив сексменшинств є мізерним. От особисто у вас скільки дітей? Сумніваюсь, що ви захочете мати більше 2-ох. Західна ментальність сьогодні робить акцент не на кількості дітей, а на якості життя для них. Це сторічча назад по селам народжували по 10 дітей аби було більше робочих рук - сьогодні така необхідність відпала. Тепер виховати і дати гідну освіту хоча б 3-ом - доволі складна задача. І дарма ви вважаєте, що ментальність американських негрів до цього ще не доросла. 
 
Тепер щодо Євросоюзу. Мені видається логічним, що якщо вони виділяють гранти на "розвиток демократії" і на захист прав людини, то сюди автоматично потрапляє і гендерна рівність. Чому відразу заходить мова про приховану загрозу з боку таємних організацій? Погодьтесь, трішки параноідально шукати у всьому такі загрози? Можливо, ви в чомусь і маєте рацію, але нічого аж такого катастрофічного в тих законах немає. Повівняйте середньостатистичного підлітка зі Жмеринки і його однолітка, наприклад, з Данії. Уся різниця між ними буде у тому, що другий можливо не так добре розбирається в "панятіях" і вживає трохи менше горілки. Ви не приховаєте від своєї дитини факт існування секс-меншинств, тому не зрозуміло як факт їх узаконення може вплинути на розвиток нашого підлітка зі Жмеринки. 
 
І на останок поясню, чому вчепився в тему нацизму і ностальгії за тоталітарним суспільством. 
 
З дитинства людину вчать, що одностатевий секс - це брудно, це погано, це просто неможливо і неприйнятно. І людина, у котрої вже так склалося, лібідо повернулося у бік своїх "однополчан", заштовхує цей потяг як можна глибше у підсвідомість. Але від долі не втечеш. Нереалізоване лібідо давить і штовхає людину на конфронтацію з цим світом. Якщо така людина має достатню волю, достатній інтелект, достатньо енергії для довгого протистояння з оточуючими - вона стає відкритим геєм. Така людина тим самим самореалізується, і переходить в розряд успішних, самодостатніх людей. Тому зовсім не дивно, що в середовищі успішних діячів мистецтва, політиків і бізнесменів так багато геїв. А чого дивуватися? Так у боротьбі гартується своє Я. 
 
Але що ж відбувається, якщо людина гомосексуальна, але ні сил, ні інтелекту, ні енергії до відкритого протистояння з суспільством (в яке входять і батьки, і друзі) - немає? І вже тим більше немає сил зізнатися самому собі в тому, хто ти є. Така людина цю саму думку, про те, хто вона є, зариває так глибоко в себе, що потім вже і сама не здатна її відшукати. Заривання і утрамбовування це виражається в різкій гомофобії - адже людина, у котрої немає проблем, і не думає про них. А лише той, у кого проблема сидить в голові 24 години на добу, буде займатися аутотренінгом, намагаючись переконати всіх навколо, як це жахливо і огидно (але перш за все, вона переконує в цьому себе). Такий самонереалізований слабак, відчуваючи, що це зовнішній світ повинен у його незавидному положенні, проектує внутрішню невлаштованість назовні - і приходить до ідеї, що світ треба міняти. Він відчуває себе приниженим, його самооцінка валяється у плінтуса - природньо винен зовнішній світ. Але хто за це відповідальний? Ну звичайно зовнішні вороги (згаданий вже таємний світовий і наш продажний уряд, збочений Захід і тому подібне). Тут би йому і повстати проти нечисті цієї, повести за собою, або хоча б одному піти. Але у кого на це сили є, той буде з собою, перш за все, справлятися. Ми ж говоримо про слабку людину, слабку духовно. Людину, в якої птахом у клітці бється прокляте і забуте нею самою лібідо. Людину, що потрапила у пастку своєї власної слабкості: і назад не можна (лібідо-долю не переробити) і вперед - сил немає. Потрібен сильний помічник. Потрібен старший товариш. Потрібен Старший Брат. Людина стає ревним прихильником тоталітарного ладу. Такою людиною рухає тяга підпорядковуватись. Така людина, тим не менше, чітко розуміє, що тоталітаризм суворий не тільки до своїх ворогів, але і до своїх прихильників, що "фашистська" держава накладе на людину величезну кількість обмежень особистої свободи. Тим не менш, вона згідна терпіти ці обмеження, як вона вважає, заради блага суспільства. Що ми власне і спостерігаємо у цій розмові.