Для початку розберемося з терміном "адміністративне правопорушення". Кодекс трактує це як умисну або необережну дію чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.  
[Увагу наряду може привернути ваша неадекватна поведінка - голосна розмова, надмірна жестикуляція, навіть саме “тусування” попід вокзалом тощо. Не встигли розслабитись, як троє “полісменів” вже обабіч вас: “Ваші документи! ..”, “Покажіть сумку…” І, нарешті, “Що маєте у кишенях?..” 
 
Якщо ви ще й революціонер, то тим більше маєте бути готовим до зустрічі з апаратом гноблення. 
 
Отже, вас зустрів наряд і вимагає, відповідно до “Закону про міліцію”, пред’явити документи. Пам`ятайте - ніде не сказано, що ви обов`язково повинні носити їх при собі (хоч варто, все ж таки, бодай що-небудь мати завжди). У нас ще не надзвичайний час із комендантською годиною і не поліцейська (принаймні на папері) держава. Тому ви можете відмовити їм у цьому, усно назвавши себе, свої дані. Інколи цього вистачає. Якщо ж наряд виявиться “вузьколобим”, відсутність документа може стати причиною вашого затримання на три години для з`ясування особи, перебування вас у розшуку і т.і. Від цього відмовитись вже не можна, - патруль має право затримати будь-кого для встановлення особи. І драматизувати цю ситуацію одразу не слід, якщо не маєте за собою “смертних гріхів”, не знаходитеся розшуку і не чекаєте напевне свого затримання (тоді слід просто тікати). 
 
За будь-яких обставин перш за все потрібно вимагати у міліціонерів, аби вони представились самі і пред’явили свої службові посвідчення. Добре, якщо маєте під рукою папір і ручку, - перепишіть їх прізвища, посаду, звання, номери посвідчень, коли і ким видані, уважно придивіться, чи відповідають особи фотографіям у документах. Менти не люблять такої процедури. Це протирічить їхньому світогляду. Як це, у них, - володарів вулиці, хтось насмілюється щось там вимагати? 
 
Для вироблення в собі імунітету у спілкуванні з ментами, варто знати психологічний портрет міліціонера. 
 
До лав рядового і сержантського складу правоохоронних органів вступають, здебільшого, малоуспішні чи нереалізовані у цивільному житті люди (ну яка нормальна людина піде на “казенну” службу, добровільно візьме на себе ярмо спілкування з покидьками суспільства?). За все своє життя мені жодного разу (! ) не доводилося зустрічати “ідейних” мусорів, тобто ментів “за покликанням”, в яких би справді душа боліла “за Вітчизну і правопорядок”. Здебільшого туди йдуть ті, кого саме життя викидає зі свого нормального потоку (цим вони подібні до своїх опонентів - злочинців), або ті, що, усвідомлюючи свою ущербність, все ж таки прагнуть задовольнити своє патологічне бажання влади над ближнім. Звідси - неповага до затриманого, вибивання свідчень, катування підозрюваних. 
 
Тому гідна рішуча поведінка у спілкуванні з ментом, відсутність страху в очах, безперечно спантеличать вашого супротивника, звиклого бачити перед собою “вівцю”, яка “підтікає” від одного вигляду ментовського кашкета. 
 
[[Основне правило, якого треба дотримуватись, маючи справу із правоохоронцями – бути чемними. Розлючений міліціонер вилізе з власної шкіри, щоб ускладнити вам життя. Проте ваша чемність зовсім не значить, що ви маєте мовчки згоджуватись із усім, що хоче правоохоронець. Не лякайтесь форми і зброї. Ніколи не згоджуйтесь на особистий обшук чи обшук автомобіля. Якщо вам запропонують таке, чемно, проте твердо скажіть „ні”. 
 
Більшість правоохоронців знають, що можуть напирати однією своєю присутністю. Вони знають, що, якщо вдягти на людину наручники чи відвезти її до дільниці, цього може вистачити, щоб примусити затриманого звинуватити самого себе. 
 
Стрес від арешту, ізоляція від друзів і родини, добре відпрацьований допит – все це спеціально створено для того, щоб підозрюваний визнав себе винним і повідомив про інших співучасників порушення.]] (взято з Д.Формен, Б.Хейвуд:. Экотаж. Руководство по радикальной природоохране. КЕКЦ, Серия: Охрана дикой природы, Вып. 30, 2002.) 
Треба пам`ятати: для мента його служба - рутина. Він ставиться до неї так само, як ви до своєї роботи чи навчання. Тих, що проявляють особливе “рвеніє”, серед них небагато. Тому коли “служивий” відчує, що з вами йому доведеться добре помучитись, може передумати і відпустити. Такі випадки траплялись. 
 
Ваша вимога до міліціянтів показати їх посвідчення завжди діє на них “отрезвляюще”. А якщо при цьому ви ще можете послатись на статті Конституції та якихось законів, назвати прізвище, ім`я, по-батькові та звання начальника райвідділу, міського, обласного управління УМВС чи інших ментовських “тузів” - і поготів. Після цього пред’являєте їм свій паспорт, військовий квиток чи інший документ з фотокарткою, який посвідчує вашу особу. При цьому слід дивитись старшому наряду прямо в очі, вести себе навмисне зухвало, але підкреслено корректно.] (www.bratstvo.info) По-перше, це може стати у пригоді при оскарженні їхніх неправомірних (на вашу думку) дій. По-друге, це дасть вам можливість керувати розмовою. Бодай на короткий час. Часто працівники міліції уникають чіткого і розбірливого називання своїх прізвищ та посад, і така ваша поведінка може на деякий час позбавити їх самовпевненості.  
 
[Якщо ж наряд таки має бажання затримати вас, можете “блефанути” і навіть вимагати відвести вас до відділку, з усмішкою обіцяючи їм при цьому купу неприємностей - тактика “від противного” інколи також добре спрацьовує. Менти можуть подумати, що це їм справді чимсь загрожує (якщо ви були достатньо переконливі у словах і діях, а не “колотили дешеві понти”). Бачачи, що людина зовсім не боїться і налаштована рішуче, буває й відпускають.] (www.bratstvo.info) (…) 
 
Стаття 5 Закону України "Про міліцію" 
"При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру та такт”. 
 
Після представлення працівник міліції має право перевірити у вас документи, що засвідчують вашу особу. Необов'язково це має бути паспорт, можете пред'явити посвідчення водія, студентський квиток абощо. Важливо, щоб у документі була фотографія, з якою вас можна ідентифікувати. Нехай вас не дивує, якщо працівник міліції попросить у вас інші документи, які вважатимуться йому потрібними, він має на це право. Рекомендується не опиратися перевірці документів (загалом, бажано їх завжди і мати при собі) та не поводитися агресивно. 
 
У будь якому випадку вам варто поцікавитися, у якому саме правопорушенні вас підозрюють і на якій підставі. Ваше затримання може відбутися лише за певних умов, коли на це є підстави, передбачені законодавством. 
 
Найвагоміша підстава — відсутність документів. Якщо за адміністративним правопорушенням, у якому вас підозрюють, потрібно скласти протокол, то, не маючи підтвердження вашої особи, поза райвідділом міліції зробити це неможливо. Хіба що вас зможуть врятувати свідки, які просто на місці затримання підтвердять, що ви — це ви. Але при цьому самі ці свідки повинні мати документи, що підтверджують їхню особу. 
 
Друга підстава для затримання більшою мірою залежить від вашої поведінки. Якщо ви намагаєтесь втекти, не припиняєте правопорушення після вимоги представника міліції або намагаєтесь опиратися будьте певні: міліціонер 
напевне захоче продовжити знайомство з вами у відділку. 
 
Стаття 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення 
„У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення, у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів., ,  
 
Якщо ви вчинили адміністративне правопорушення або ' підозрюєтеся у його вчиненні, працівник міліції має право на особистий огляд та огляд ваших речей і на вилучення речей та документів. 
 
Особистий огляд може проводитись працівником міліції однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі. 
 
При огляді речей наполягайте на тому, щоб його робили у вашій присутності. Це убезпечить від зникнення або "примноження" ваших речей. 
Про особистий огляд та огляд ваших речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне затримання. 
Уважно прочитайте усі документи, які ви маєте підписати, та про всі свої зауваження зробить відповідні письмові свідчення. 
 
Згідно з нормами діючого Кодексу України про адміністративні правопорушення, вилученню підлягають тільки речі та документи, що є знаряддям або об'єктом правопорушення.