Весь парадокс в українському політикумі закладений в тому, що ніякою політичною діяльністю тут і не пахне. 
Є кілька зграй, які "паюють" між собою наше з вами добро. Роблячи при цьому видимість, що одні борються з іншими. А вся "сіль" закладена в іншому: 
Одна зграя Грабіжників з Великої Дороги відсовує від державного корита іншу і починає смачно чавкати з нього і похрюкувати. 
Інша, в цей час, бігає навколо тієї зграї і починає її знавісніло обгавкувати. Представляючи з себе обурену опозицію. Це- для "електорату", (бо визначення "Народ" для них вже не існує). Чекаючи наступних виборів, коли "електорат" (тобто, по їхньому, - "зборище лохів"), допоможе їм помінятися місцями зі згрєю-переможцем. 
В цей же час, обгавкуюча зграя сторожко пильнує, щоби до державного корита не наблизилася заблизько якась інша, третя зграя. 
Тоді вже обидві зграї починають дружно обгавкувати цю третю зграю. (Бо "паювати" на двох- вигідніше). 
Щодо того, що до влади потрібно обирати молодих. Та, - будь ласка! Вони запропонують вам молодих з числа: дітей своїх родичів, кумів, своїх водіїв, секретарок тощо. Білих і пухнастих! В гарних кольорових обгортках! Які будуть покірно виконувати їхню волю. 
Щодо довірливості Народу: 
Згадайте, з якими гаслами йшов Жириновський на чергових Президентських виборах у Росії?!  
Він пообіццяв кожному російському мужикові по пляшці горілки і ввести законодавчо в Росії полігамію. Тобто- багатожонство. І... замалим не став Президентом Росії. 
Всі розуміли, що Жириновський є Жириновським і не більше. Але, спрацювало оте пресловуте: 
-А, раптом?!  
З повагою до Вас,