Не судіть - і не будете судимі. 
У кожного - свій шлях до Бога. 
Звісно, якщо людина його шукає. Лицеміри, а їх більшість, ходять в культові храми "про людське око", а тому віра їхня - хитка. Є і частка атеїстів, деяких знаю особисто в Дрогобичі чи через спілкування в інтернеті. Щодо поняття "секта". Якщо людина належить до певної релігійної течії чи її секти, і цією приналежністю не чинить шкоди собі чи суспільству, і навіть починає жити за 10 Заповідями Божими - то на яких підставах її можна в чомусь звинувачувати чи осуджувати? Те саме стосується й культових споруд, в яких віруючі (ті ж сектанти) здійснюють спільні молебні чи зустрічі. А кому це так дошкуляє - цікаво знати? Інша справа - чому людина, що ходила в церкву, раптом змінила свої погляди і почала ходити в храм іншої релігійної течії? Ось в тому і є вина деяких священиків, які у своєму служінні забули про самих парафіян чи навіть декого відштовхнули через свою нікчемність від релігійної громади, дбаючи при тім перш за все про власні потреби. 
Вважаю Вашу, Василино Прекрасна, статтю як невчасною (в час новорічних і Різдв'яних святкувань), так і упередженою. Або навіть замовною. 
Не зрівнюйте Біле братство 90-х років з усіма християнськими ( і взагалі - релігійними) течіями в Україні, якщо Ви не належите до жодної з них. Треба відмовитись від тієї точки зору, що людство поділене на два ворожі табори або дві раси людей – праведні і грішні, гідні блаженства та приречені на загибель. 
Вважаю недоречним взагалі вказувати комусь межі, де йому і коли молитися.  
Бог - завжди поруч, все чує і бачить. Пригадується епізод фільму "Тихий Дон", коли жінка прокляла свого чоловіка, просячи в Бога кари. Подія відбувалася в полі, в грозу. На це інша героїня кінокартини жахнулася від почутого, штовхнула жінку на коліна з вимогою просити прощення в Бога, дивлячись на Небо... 
Тому Творець почує вас незалежно від того, чи ви - під ясним небом, чи вдома молитесь перед образом, чи перебуваєте в будь-якому храмі. 
Така моя думка.