Історія походження 8 березня 
Свято 8 Березня не має жодного стосунку ні до української історії, ні до нормальної жінки взагалі. Жодного підґрунтя для святкування цього свята нема. Це все рудименти совєтської доби. 
Офіційна версія. 
Радянська офіційна версія стверджує: 8 березня обрали на честь страйку, організованого робітницями текстильних фабрик Нью-Йорка 8 березня 1857 року. Вони вимагали покращення умов праці, а саме — світлих і сухих робочих приміщень, 10-годинного робочого дня, рівної платні з чоловіками. 
Демонстрантів тоді розігнали. Дарма, що про події у Нью-Йорку немає жодних відгуків у тодішній пресі, а допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 р. була… неділя. Доволі дивний день для страйку, погодьтесь. 
Не дивно, що «кульгавій» офіційній версії про 8 березня не вірять, а якщо й вірять, то не до кінця. 
Майже офіційна версія. 
Клара Цеткін проголосила 8 березня Міжнародним жіночим святом. Але от робітниці текстильних фабрик Нью-Йорка до вибору дати непричетні. За однією з версій, демонстрації американських жінок 8 березня в 1857 році таки були. Однак за свої права боролися тоді не текстильниці з Нью-Йорка, а звичайнісінькі… повії. Робітниці найдавнішої професії пройшли тоді по Манхеттену. Жінки вимагали, аби матросам видали зарплату, адже вони не мали чим заплатити за інтимні послуги, і станом на 8 березня 1857 року вже добряче заборгували повіям. Із такою жіночою турботою про ближнього вийшли того дня американки. Поліція розігнала маніфестації, однак галасу жінки наробили. Цю подію, кажуть, в ті часи навіть назвали «жіночим днем». 
8 березня 1910 року відомі німецькі революціонерки Роза Люксембург і Клара Цеткін вивели на вулиці німецьких міст місцевих повій. Вимагаючи припинити безчинства поліції, дозволити їм створити профспілку і в такий спосіб захистити права жінок найдавнішої професії до тих, хто пече хліб, шиє взуття, чи, до прикладу, працівниць текстильних фабрик. Кажуть, Клара тоді таки досягнула свого. А згодом в Радянському Союзі демонстрацію повій просто підмінили на демонстрацію «трудящихся женщин». 
Зовсім неофіційна версія. 
Прихильники цієї версії стверджують: до страйків нью-йоркських працівниць текстильної фабрики, ані, тим паче, манхеттенських повій свято 8 Березня не має жодного стосунку. Клара Ейснер (у заміжжі Цеткін) була таємною прихильницею юдейської віри та великою шанувальницею головної героїні однієї з книг Тори — Книги Есфірі. Саме тому, розповідають, Цеткін пов’язала жіноче свято з історією єврейського народу: легендою про царицю Естер (Есфір), якій присвячено щорічне свято Пурім. 
Пурім або Гамана — національне, однак не релігійне свято євреїв. Це свято знищення всіх ворогів іудеїв, коли в результаті намовлянь Есфірі (іудейки) її чоловік, перський цар, дозволив євреям винищити ворогів свого народу. І два дні за підтримки царських вояків «іудеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі». Свято відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря). 
Прихильники версії припускають: можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав саме на 8 березня. Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкують саме Пурім. Отже, святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально наблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні. 
Підозри про святкування в Міжнародний жіночий день єврейського свята зміцнює ще одна дата, добре знана з радянських часів, зокрема День радянської армії. Адже 23 лютого за старим стилем — те саме 8 березня за новим (як Новий рік 1 січня та Старий Новий рік — 14 січня). Адже, кажуть прихильники третьої версії, День захисника Вітчизни так само не прив’язаний логічно до жодної з визначних для радянської армії дат, як і 8 березня висмоктаний з пальця. 
Окрім трьох основних, є кілька менш популярних, та не менш цікавих версій походження свята. Приміром, є думка, начебто колись 8 березня вважали професійним святом єврейських повій, адже першу вісімку весни нібито вважали специфічною сороміцькою символікою. Дехто переконаний, що «Восьмоє Марта» — день народження пані Цеткін. Інші ж, чи то жартома, чи то серйозно стверджують, що цього дня Клара Цеткін (Ейснер) стала жінкою, а згодом вирішила вписати цю інтимну дату в світову історію, завуалювавши її під день «міжнародної солідарності жіночого пролетаріату». Однак, якщо версію з днем народження Цеткін спростувати доволі таки легко, зазирнувши в «Українську радянську енциклопедію», де зазначена справжня дата народження революціонерки (5 липня), то позбутися теорії про втрату цноти, озброївшись лише енциклопедією, не вдасться.