Зачастили "казкарі" на сторінках газети. Але, що за "мара" з тією писаниною, і ніби слова хтось понівечив, і речення дивакувато поскладав. Потім ловиш себе на думці скільки ж цій бабі - казкарці років мало б бути? Не менше, як десь далеко за 80 літ, раз вже правнук вчиться в університеті. Може роки даються взнаки, то й баба-казкарка не може дати ради зі словами, та й реченнями, щоб скласти їх до певного ладу. Якщо так, то слід вже бабі-казкарці думати світле і вічне. Хоча в абзаці Р.S., певне просвітління находить на бабу-казкаря, а може то правнук допоміг впорядкувати думки бабці. Цікаво, де баба-казкарка навчалась, якщо може ще згадати?