Нас часто провокують: сусід, що плює і курить в під'їзді і на зауваження реагує дебільною ухмилкою нахаби - напрошується понюхати твого кулацюру по дурному писку; лікарка в лікарні, коли при вході в її кабінет відправляє тебе назад на "5 хвилин" - ну дуже важливі речі в цей час обговорює з "колегами" в робочий час, бачте, дуже зайнята чи втомлена - напрошується на негайне звільнення з роботи; черговий чиновник (чи то податківець), що нагло вішає тобі локшину на вуха чи з поважним виглядом випещеної морди виявляє свою бюрократичну натуру - забуває, що це він за твою зарплату живе і саме тобі повинен лизати д... і вклонятися, а не ти - йому. Маленькі провокації та інтрижки - довкола нас, в т.ч. і в інтернеті - інакше б життя було нецікавим. Але в інтернеті - не в газеті - кожен може висловити свою думку чи скаргу, написати правду (а буває і наклеп). От коли пишуть правду про таких, як пан Чиновник, не називаючи ім'я Його Величності, то це - прямий натяк і попередження: чоловіче, досить опускатися низько, стань Людиною, згадай про порядність і розбуди свою совість. Гомо сапієнс зрозуміє натяк, візьме це до уваги і тихенько виправиться. Само собою зрозуміло - у випадку азійської казки зачепили не тільки саме його, але й усіх з ним гуртом взятих; народ пошумить - через деякий час все піде в архів і про це забудуть. Але все одно душа не має спокою - як же це так! ? Як посміли?! Та я ж такий великий пан, і це тільки мене так котком обкатали, а кого ж іще?! І тоді вельмишановного пана шляк трафляє, бо зачеплене Його Величності его! І тоді починається землетрус - забуває про всі рамки пристойності і його дах зриває з місця. Ідея звернутися до автора чи шефа газети і просто вияснити - якого дідька таке понаписували - просто в голову не приходить - в суд!  
Хто в чому себе впізнає. У байках - також. Розумні реагують адекватно - мовчанням. На злодієві шапка горить, бо якщо не винен і його інтелект (виховання не відкидається), підкріплений могутнім досвідом, підказує: будь розумний, не реагуй, бо воно цього не варте. Ну, а якщо хтось з тебе хоче покепкувати - розумний вихід з ситуації: усміхнутися у відповідь і відповісти не менш розумним, ніж ти сам, жартом. 
Коли на наші голови віє вітер гніву - гасне світло розуму. Це стосується і вас, пане професоре. Висловлюю свій категоричний протест на цей жалюгідний крок. 
А коментарі, якщо їх тут і справді деякі видаляють - правильно роблять. Ці коменти пишуть опущені, злі і заздрісні гієни - пук їм на вухо!