Щоб не було будь-яких домислів чи вигадувань щодо викладених у статті фактів, хочу пояснити обставини, про які йде мова.  
1. До мене сьогодні звернулась за коментарями журналіст даного сайту лише в 17.20, після чого за 15 хвилин я з нею зустрівся і надав усі подробиці ДТП. "Численні намагання дотелефонуватись", про які йде мова в даній статті, здійснювались журналістом на номер телефону, який мені не належить. 
2. ДТП відбулось в темну пору доби. Пані Трускавецька М.В. раптово вибігла на дорогу біля автобусної зупинки, незважаючи на рух автомобілів. Вона вдарилась у бокову сторону мого автомобіля в районі дверцят. Я не бачив і не міг бачити моменту, як вона вибігла на дорогу. Швидкість руху мого автомобіля була досить низька, внаслідок чого п.Трускавецьку М.В. лише відкинуло від автомобіля. При цьому після даного ДТП на п.Трускавецькій не було жодного синця чи забою.  
3. Дізнавач, який проводив перевірку обставин ДТП, визначив вину у здійсненні цього ДТП обох учасників, як це зазначено у статті. Тобто, з позиції міліції моя вина полягає в неуважності. Я з цим категорично не можу погодитись. Тому питання щодо вини у здійсненні ДТП буде вирішуватись у суді. 
4. Щодо допомоги на лікування п.Трускавецької М.В. З моменту здійснення ДТП я неодноразово придбавав ліки для її лікування, про що можуть свідчити чеки з аптеки, а також можуть підтвердити лікарі з міської лікарні, які здійснюють її лікування. Однак, вимоги її та її сина щодо необхідності постійно допомагати перетворювались на погрози та шантаж. Тут слід звернути увагу на те, що п.Трускавецька М.В. мала цілий ряд хронічних хвороб (в т.ч. хвороб хребта), від яких постійно лікується. Була ситуація, коли її син мені телефонував з вимогою дати йому гроші на бензин чи інші власні потреби. Відповідно я перестав брати участь у її лікуванні.  
5. У подібну ситуацію може потрапити кожен, незважаючи на свій статус чи статус свого батька. А щодо "безкарності", про яку йде мова у назві статті, хочу наголосити, що покарання буває лише за наявності вини.