На нашу біду, в історії України є ще настільки темні сторінки, що і читати страшно.Ще не вивчено і не проаналізовано всі сторінки війни 1939-1945р.р. , але є люди, коті все це бачили.Що робити з ними? Сказати , що не було дивізій "Нахтігаль" і "СС Галичина" ? Чому так почали замовчувати жертв, розстріляних під стіною в центрі міста? Є світлини, на котрих повішені жителі Дрогобича там же. Є родини, в котрих на фронті у боротьбі з фашизмом загинули батьки, брати, сестри, ще не повмирали всі дрогобичани, у яких на руці було викарбувано номер з концтабору. А скільки дрогобичан, свідків війни , виїхало до Ізраїлю і час від часу приїзджаючи, розповідають про гетто, про українців, що здавали їх в гестапо і лише чудом вони вижили в тих самих концтаборах.Приїзджають, називають прізвища, шлють прокльони...Оце ЖАХ ! Молодому поколінню того не зрозуміти.До того ж у кожного СВОЯ ПРАВДА !