уявлення про те, що дитина - "чистий аркуш" і на ньому можна написати все що хочеш - примітивне. 
 
чомусь же ні ви, ні я, ні багато інших людей не йдемо красти, грабувати і вбивати. хоч, напевно, могли б.  
 
я пропрацював 4 роки в такому місці, де чи не щодня стикався з таким "контингентом" - малолітні злочинці (потенційні злочинці). Вони б теж напевно могли не красти, не грабувати, та все ж роблять це, і хизуються цим. більше того, хизуються тим, як "лапші навішали" працівнику з роботи з підлітками чи вчергове не попалися міліції. перед цими працівниками, перед своїми батьками воно тобі буде просто ягням невинним, буде обіцяти, що більше такого не буде - а потім - назад у компанію - розповідати як "ловко" він їх всіх в дурні пошив. це не йде від "важкого життя" чи щось таке - вони могли б працювати, не ставитись до інших людей зі зневагою, але вони цього не хочуть - вони хочуть "красіво" жити за чужий рахунок: обманом, погрозами, шахрайством, грабежем. 
 
це я до того, що це не залежить від зовнішніх впливів. вірніше, не тільки від зовнішніх впливів, зовнішні впливи не є вирішальними. головне - що у людини всередині, душа, якщо хочете. і тут ніхто нічого не може вдіяти - якщо людина вже от така - то вона така і край. люди дуже рідко змінюються (по справжньому) протягом життя. 
 
що робити? 
виявляти таких "особин" і ізолювати від суспільства. бажано назавжди. хай живуть в середовищі собі подібних і будуть вільні робити одне одному ВСЕ ЩО ЗАВГОДНО. хай відчують як це на собі. якщо після цього розкаються, по справжньому - можна розглядати апеляцію і випробувальний термін. якщо це не щиро - назад до "вовків".