Я пам'ятаю, як тоді, під час тих "оранжово-голубих" подій, ейфорія була страшна. Народ спочатку накричався, а потім напивався "до чортиків", що навіть бродячі пси з оранжовими стрічками на шиї бігали. А то і взагалі вони лежали біля туалетів у сцаньї. На площі стояли автобуси і якийсь мужичок на мене накинувся:"Чо стоїш ! Давай залізай в автобус і їдь до Києва." Ледь випутався. Сказав, що потрібний тут, на місці. Навряд чи поможе Янукович. То така сама мафія як і всі решта. Може хтось прийде і всіх їх повистрілює, як зайчиків, на чолі з Ющером головним босом. Народ, який дав себе обдурити, на ліпше і не заслуговує. Стає питання, а чи може українець мати свою державу ? Ні, ні і ще раз ні. Бо набагато ліпше жили при всяких там чужоземцях, окупантах, панах різних мастей, які били наших дубинами по горбі. От тоді і був слухняний народ. І будував щось.