Тимофію, мене теж болить доля України. 
Прийшов час і треба змінитися. 
 
Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися. 
Брехня на брехні вже не може вміститися. 
Злодійство без меж не повинно творитися. 
Скрізь хочуть як не будь на комусь нажитися. 
 
Усе загрібають, не хочуть ділитися. 
Та дурнів шукають, що можуть згодитися. 
В тім успіхи мають, не проти хвалитися. 
Хоч як допікають, не можна трудитися. 
 
Хто може - тікають, бо ніде подітися. 
Слабкі вимирають, не гідно змиритися. 
Прийдеться боротися, бо ніяк коритися. 
Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися. 
 
В.Назаренко 
 
 
Погань. 
 
Жадоба мерзенна усе захопила. 
Якась її шльондра на світ народила. 
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила. 
Загарбати все споконвіку хотіла. 
Страждань не винних потік спричинила. 
Життів не помірно в цім світі згубила. 
Все мало та мало про всяк шепотіла. 
Давай ще по більше постійно твердила. 
Багатство це влада, це слава пихтіла. 
І розум людський так навік заразила. 
Та зло таким чином по світу плодила. 
Хто більше загарба змагання відкрила. 
Не важно що горе комусь спорядила. 
Не важно що бідних дітей заморила. 
Бомжів розвела і калік наробила. 
Сиріт спасати не воліла. 
Вже все живе звести назріла. 
А спинить мерзенну звичайна могила. 
Прискорити дійство спроможна лиш сила. 
 
В. Назаренко. 
 
Смута. 
 
Моя думка все гуляє. 
Завжди спокою не має. 
Дуже вільно сновигає. 
Все чогось та десь шукає. 
Проблеми різні розгрібає. 
Здебільш брехню перебирає. 
А істину собі складає. 
Уважно все щось розглядає. 
Та все більше помічає. 
Що мало праведного знає. 
Увагу знову привертає. 
Що Україна вимирає. 
Народ світ за очі тікає. 
Та за якісь гріхи конає. 
І явно дурістю хворає. 
Тому всі біди притягає. 
Вину признати не бажає. 
І виходу не відшукає. 
А свинство залюбки приймає. 
І це ніяк не подолає. 
Хоч вже і не залежність має. 
Та успіхів в житті не знає. 
Можливо збоку хтось впливає. 
Злодіїв різних підбирає. 
Та партії із них складає. 
Смуту в суспільство підкидає. 
Досить майстерно виступає. 
Для дурнів теми підбирає. 
Від справ людських відволікає. 
При тім уважно спозирає. 
Як цей розбрід все роз’їдає. 
Суспільство тишком підриває. 
Цим тішиться і підсобляє. 
Цькувати дурнів ледь встигає. 
Від благо дійства відвертає. 
Населення це все приймає. 
Злочинців до керма пускає. 
Злочинну владу вибирає. 
Свинство та дурість зберігає. 
А хтось свій урожай збирає. 
Грабує, дурить, викрадає. 
Ось так держава загниває. 
Той дехто вигоду надбає. 
На незалежність вже начхає. 
Вона як видно не спасає. 
А Україна все втрачає. 
Розум і совість не вітає. 
До чого дійде дідько знає. 
А думка все собі гуляє. 
Нові проблеми підіймає. 
І скоро ще щось відкопає. 
 
В. Назаренко.