Вже де-де, а в царині медицини провадити якісь конфлікти і протистояння... Це ж можна допротистоятися до такого, що хтось буде вмирати, а ви вирішуватимете, кому їхати рятувати, а хто мимо промигалкає?! Всюди непросто і кожному нелегко, - живемо ж вперше: якби знати, як- то всі народжувалися б вундеркіндерами! Щодо "став комусь котрийсь на ногу"- теж смішно: пресвяті ноги якісь у вас там- щойно ж виросли, судячи з віку ногастих. Майте встид- хоча б місцями: якщо вас вже так замажорило- то мажортеся так, щоб з вас приклад брали, а не хотіли на ноги ставати! Вставайте на ноги тоді, коли йдеться про честь- професії, власного сумління, народу, який ви патронуєте своєю нелегкою працею. Медики старшого покоління ще не таке витримували у житті- і якось жили, і виживали також, бо не була ця сфера облеліяна ані владами, ані опозиціями. Хіба що десь-колись- заради піару, який завжди виявляється дешевим пустодзвінством. Будьте ж Людьми з великої літери! Щасти вам!