І.Я.Франко Похвала Дрогобича  
Над Тисьменичкою-ріков,  
Що звесь , , нафтовою калюжев, , ,  
Там город преславний Дрогобич лежить,  
Преславний, та не дуже. 
І хоч Борислав, Трускавець,  
Стебник і другі діти 
На нього сиплють слави блиск, - 
Він якось не міг проясніти. 
І хоч дрогобицькі самі 
Тож лепські горожане,  
Цибулярі і зваричі, - 
Все ж місто їх мало де знане. 
Та й не скажу, щоб мало вни 
О славу міста дбали: 
Щоб в світі вславитись, чого 
Вони не виробляли!  
Свій храм готицький, що їм ще,  
Мабуть, Ягайло ставив,  
Рішили вкрить соломою,  
Щоб вкрить себе вічною славов. 
Їх бурмістр тож рахунки вмів 
Робити безпримірні: 
П'ятнадцять ринських за мітлу,  
А тридцять за два свірні. 
Їх кас'єр фізик крепкий був 
І доказав довідно,  
Що й з каси залізної міський гріш 
Іщезнути може безслідно. 
Їх ojciec канонік побожний муж,  
Не нарушив до днесь целібату; 
Вже третій газдині з потомством її 
Купує грунт і хату. 
Побожний муж той взявсь і дзвін,  
Як краківський Zygmunt, лити: 
На славу міста, на божу честь 
Мав грімко він дзвонити. 
Лиш що на дзвоні тім, що мав 
Гудіть, дзвеніть над містом,  
Велів ксьондз напис написать: 
"Dzwonґ przeciw socjalistom! " 
То бідний дзвін, мов в серце го 
Пекли слова ті гнусні,  
З дзвіниці бовкнув тільки раз 
І пук на штири кусні. 
І тричі вже лито наново його,  
І тричі пук бін в скрусі, - 
Знать ліпше він чує, ніж наші ксьондзи,  
, , Що висить у воздусі''. 
Немного й пан міністер-посол 
Придбав для міста чести,  
Хоч він, як дзвін, не пук, а вмів 
Сухого дуба плести. 
Не кращі ж бо й інтерпелянти його,  
Міщани Гершко й Михалко!  
Ніяк та й ніяк їм до слави дійти, - 
Бігме, аж мені вже їх жалко!  
, , А що ж то, - гадаю, - чи я нігіліст,  
Чи я який голобриш? 
Дрогобич же преці й мені щось своє, - 
Давай прославляти Дрогобич! '' 
О городе цибулярів,  
На поступ запопадний,  
Де що різник, то розбійник,  
Де Гершко- цар всевладний!  
Немов на нові місяць, так 
Освіти яснієш огнем ти: 
В гімназії твоїй що класа, то є 
Принаймні чотири студенти. 
Твій Ghetto, що зоветься Лан, - 
Оце-то раз дивниця: 
Здаєсь, що не зрівняєсь з ним 
І львівська Зарваниця. 
Твій бориславський тракт- гай, гай,  
Се восьме чудо світу!  
Здаєсь, що на нім ти болото зібрав 
З ціліського повіту. 
Твій тротуар, твій монастир,  
Шпиталь твій- боже, боже!  
Назвати може їх мій спів,  
Но описать не може!  
Тож радуйсь, Дрогобичу! Вже як мій спів 
Тебе не приоздобить 
І славним не зробить тебе на весь світ, - 
То й чорт тебе славним не зробить!