Просто ХА_ХА_ХА . РОзмова між Павличком і журналісткою. Ну, як чорт сонцеп покрутив! : І ВИ, деякі, використовуєте ЦЕй приклад як символ борця. Я проста людина, але ненавиджу таких як він. Ось справжні лицеміри: «Я син простого лісоруба, /Гуцула із Карпатських гір, /Мені всміхнулась доля люба /У сяєві Кремлівських зір», /«Як добре, що на світі є Москва, /Моя земля, столиця і надія». У вас много стихов о Москве, о Ленине, о партии... 
 
— Справа не в тому, які у мене вірші були!  
 
— Скажите, вы их писали искренне или блефовали перед читателями? Или же над вами кто-то стоял с плеткой?  
 
— Я писав завжди комуністичні вірші дуже щиро, тому що я вихований на соціальній поезії Шевченка. А соціальна поезія Шевченка була домінуюча. У нього українська тема теж була, але домінуючою у Шевченка була Катерина, зраджена московським офіцером... 
 
— Вы же «сяйвом Кремлівських зір» восхищались, при чем здесь Катерина?  
 
— Ви розумієте, що таке «сяйво Кремлівських зір», яке прийшло до мене, до хлопчика? Я вступаю до Львівського університету, починаю вчитися і розумію, що мені відкриваються великі горизонти... В той час, як я це писав, я прекрасно розумів, що не до кінця кажу правду. 
— В марте 1990 г., выходя из Компартии, вы заявили, что, мол, не знали ни про голод 1932—1933 гг., ни про масштабы ГУЛАГа... А через год пишете: «Ми знали, був голодомор / І розстріли в підвалах...» Так знали или не знали? Ваши строки?  
 
— Мої. А звідки ви знаєте мої вірші? 
 
— Говорю же: ценитель вашего творчества!  
 
— Вам треба бути українкою! Я все це знав, але мовчав. 
 
— То есть подобное начали писать уже при независимости?  
 
— Ні, оце неправильно! Справа в тому, що я дійсно нічого не знав про голодомор. Коли ми поїхали в Канаду, я побачив пам'ятники жертвам голодоморів, потім прочитав «Жнива скорботи» Роберта Конквеста і вжахнувся. Тепер для мене нічого страшнішого немає, як література про голодомор, про наших людей, мільйони яких було убито, і це робила партія, робили і наші — ті, які там сиділи — українці... Я змінився — звичайно, що вже не той хлопчик, який писав про Кремлівські зорі... Одним словом - ХАМЕЛЕОН, колір набуває згідну ситуацію. І розмова ця відбулась лише кілька тижнів тому... 2013 рік.