Всі розумні, хібя я дурний...  
 
Я українка і не можу і не маю права стояти осторонь, коли в нашому місті, місті Котермака вершаться долі наших земляків, наших краян. Нова влада починає з призначень до міської ради міста Дрогобича нових людей, нових посадовців і рубають з плеча, міряючи всіх під одну гребінку. Так можна і багато дров нарубати. А далі що?  
Як на мене, все ж таки, потрібно серйозно до кадрових змін поставитись, враховуючи і фахові дані і національний дух і як себе повів кожен з урядовців в такий відповідальний час, час боротьби на Майдані за майбутнє нашої України. 
Наше місто невелике і майже всі знаємо одне одного, особливо, вищезгаданих, знаних людей. 
Я хочу сказати добрі слова про одного з наших, добре знаного і шанованого, - траса Метика 
Ця людина зарекомендувала себе як талановитий журналіст, депутат міської ради декількох скликань, головний редактор новоствореного часопису «Вільне Слово». 
Тарас Метик є нашим земляком, він народився у с.Залужани, член Народної спілки журналістів України, член партії націоналістів, знаний не тільки у нашому місті, а й у Литві, Польщі, де його запрошують як автора вистави «Нескорима». 
А тепер наш театр з виставою Тараса Метика «Нескорима» запрошують київські «євромайданівці» в Український дім м.Києва. Цей твір, ця вистава сповнена сили духу і жертовності, що сьогодні дуже потрібно українцям, які борються за людську гідність, за світле майбутнє своєї рідної неньки України. 
Щоб написати такий твір, щоб ожили на сцені події героїчної боротьби повстанської армії за волю України потрібно цей дух патріотизму з молоком матері пропустити через своє серце. 
А ми сьогодні одним махом, назвали все крахом. 
А, оскільки, Тарас Метик допомагав майданівцям Києва. А чи знаєте ви про це? Думаю, що так. Та, мабуть, не все, або стараєтесь забути… 
А донька Тараса Михайловича, Марта, яка працює журналістом на телебаченні у м Київ, (телеканал «1+1»), була у самому вирі Євромайдану. Коли почались перші вбивства (гинули молоді хлопці), Марта о 2 год. ночі зателефонувала до Дрогобича й просила тата допомогти, підсилати підмогу з чоловіків. Тарас і його жінка почали телефонувати до знайомих, які мали змогу надати автобуси і чоловіків. О 4-й ночі Тарас Михайлович був вже на робочому місці у міськраді і продовжував організовувати допомогу Майдану. Скільки було організовано матеріальної допомоги: 200 пар теплих шкарпеток, рукавиць; безліч медикаментів, харчів…  
А сьогодні ми вирішуємо долю цієї людини одним помахом пера, незважаючи ні нащо. Так як і попередні влади, як і за радянських часів, як і за часи правління «проФФесора» Януковича – чим ми кращі за них?Чим? Скажіть, будь-ласка, люди добрі? 
Скажіть, щоб нам сказав Тарас Григорович Шевченко, дивлячись на наші дії? Що? Не знаєте, чи не бажаєте знати? Добре знаєте! 
Я, особисто, не чула про Тараса Метика щось негативного, усі мені говорять: хороша людина, толерантний, вихований, розумний, мудрий, діловий, добре знає свою справу. Це такі хороші відгуки про Тараса Михайловича Метика від людей, котрі з ним працювали, спілкувались щодня. Щирі слова казали мені. 
А чому б не виступити на місцевому Віче, чому б не стати на захист доброї людини привселюдно? Боїмось. Як завжди. Боїмось! І коли вже скінчиться це страх?Коми ми заживемо сім’ї вольній, новій?