Біда України в тому, що, маючи чудову країну, пірвані при кріслах добирають собі всілякопородинених заробітчан, а не тих, хто, будучи на своєму місці, міг би бути там найкращим, а не ламбадитися від дверей до дверей у пошуках бодай якогось заробітку, добре знаючи, що за всіма дверима ламбадяться такі ж: якщо не по блату- то йди, випробувально-періодься за "большую спасібу", аби тобі потім сказали, що ти їм не потрібен, бо вони й самим собі не треба, але вперто продовжать клепсидрити стовпи і двері своїх шахер-махерень для нових лохів. Тому, найперше, владі треба позбавити Україну від рабовласників, а дати всі права працедавцям! Чи здатна щось змінити слов"янська манорія- спитайтеся у німців, котрі 5 років відбудовували, після війни, свою державу, не зодягаючи на голови владців, від малих- до великих, картонні корони гонору, а таки провадячи ту ж німецьку дисципліну, вкупі зі швейцарською точністю. Чому ж ми- такі одноразові, як передвиборчі палатки, і чи не схоже на потенційну здатність до державної зради оте масове вишуровування співвітчизників за кордон, бо там на трішки більше євро можна виколупати, аби потім було чим заколупати хабарницькі пики вітчизняних "патрійотів", у котрих "та сі діти вчут, та тре їм помочи". А вивчать тих дітей- то йдіть й штурмуйте Європу, бо їхні хитропоперчені гниляки тільки й чекають на лохів з-за бугра. Про який багатомільйонний патріотизм можна вести мову, якщо він весь лише- у скачках на Майдані, й рабствуванні за межами рідних теренів? ! Конституція мала б таке забороняти, а не голосити на весь світ про якусь там європейську державу, на котру Європа давно чпонькнула- і носом, і шмигом, і своїми перевгодованими писками. У тієї Європи- лише художньосвиснута "велика стурбованість" про Україну.