Маю пропозицію: оскільки цьогоріч кандидували на посаду президента аж чотири десятки претендентів- то чи не варто було б допускати до другого туру бодай третину (або- ті ж вічних 10 відсотків оптимально-прохідних) решти зі списку? Бо "нехай переможе кращий", чи "обираймо менше зло" і подібне- варіанти, які не допоможуть обрати того, хто справді хоче змінити, насамперед, життя людей на краще. Ситуативні зміни- можливі, й то- після важких дискусій. Але, в реальному житті, кожен начальник (чи- начальничок) або просто не має часу "почути кожного", або вперто не хоче, бо тоді, вже у кріслі, йому заважає гонір, пиха і просто- паперова корона, котра вмить сповзає з голови на очі. Можна мріяти про те, що в актора Зеленського щось вийде у президенстві, за однієї умови: якщо в бюджеті буде достатньо коштів для цього. Бо, навіть, у найбагатшого президента немає стільки грошей, скільки потребують нагальні (й інші-інші-інші. ) питання. І, зрозуміло, що будь-який бюджет для будь-кого із тих, хто має, чи матиме, до нього доступ, де б це не було- сфера для дерибану (або ним самим, або- наближеними). Для будь-кого "любі друзі"- це корисливі кубла, де більше пристосуванців, аніж тих, хто справді працює. Останні приклади телевізійних етерів- лише крапелька у морі цих крадіжів бюджету, при чому, за всіх президентів. Свити грають королів, що ж тут ще додати? !