Здавна у Дрогобичі (а, може, й у районі) існує нездоланна традиція: "Я вам дав ложку й миску, а ви собі вже туди начерпайте- й жуйте". Те, що ви зраненька допізна- на роботі (так, є всіляка робота, на кожній- своє коло обов"язків, але, так чи інакше, допізна, а то й не одна доба й подібне)- нікого з них не цікавить, бо їм треба покоління випорстків забезпечити, а правдивіше- самим пропити, допоки їхні кобіти тяжеленько гарують за кордоном, вже й забувши думати про своїх "мужів-господарів", котрі з попідбиваними карнизами очима, десятками років вибріхують "Та то кіт скакав по фіранках, аж вся пісочниця смердить попід вікна ратуші". Продовження не буде- воно й не змінювалося, відколи зайди-гойраки півториштубацькі, з довколишніх прихутірських осідків і довкола них, окупували терени дрогобицькі.