Будьте, люди, ціхо, бо всєй бізнес в УРкаїні- то вотчина мєнтів (прости, Господи, невинних міліціянтів і поліціянтів), або їхніх "шісток", але, однаково, - мєнтів. Не отих, що з папочкою пішки українські вулиці длубають, а отих- живодерних, мордатих, з погонами й погончиками під светрами, але сволотою- світового рівня, очевидно ж, що не містечкового. Вам, люди, треба, аби вас за сраку хапали? У вас, кожного, вона- одна, навіть, якщо розділена на дві часничинки. Чи смішно, чи прикро, чи гірко, але Гітлер плаче, Сталін- скаче, а Брежнєва, таки, дотепер цілують. Здогадайтеся- куди: а у полядвиці, в обидві! Всюди решта- "слава", як анекдот про безсмертного Штірліца.