Совість - це внутрішній голос, що знаходиться поза нашим контролем, можна сказати, що совість закладена на генному рівні і протягом життя практично не щезає і іі ніколи не можна втрачати спокусливим бажанням. Не даром кажуть, що коли особа в різних ситуаціях буде йти за голосом совісті, тоді ця особа, будь-то посадовець чи навіть злочинець, не буде шкодувати про своі вчинки. Таких осіб в кримінальних кругах окреслили правильними по життю в іх розумінні правильності, але там стараються цю совість не загубити, бо тоді людина перетворюється у тварину, яка живе в основному на інстинктах. Отже, єдиним критерієм моральності дій особистості є поняття як "совість", що означає присутнє почуття моральноі відповідальності за свою поведінку перед Богом, самим собою, людьми та суспільством. Звичайно, у порядних чи так названих правильних людей з одного боку мають мучити докори сумління, а з іншого боку - людський осуд. А людський осуд в даному випадку посадовця - це означає втрату довіря до таких посадовців, що вилилося у нас на нинішніх виборах малою чисельністю участі виборців, що дало кучмі і його оточенню пролізти знову до ратуші. А моральна відповідальність органічно входить до професійноі та політичноі відповідальності і тому виявляться ми в якійсь мірі дотичні що відбувається в місті - маємо те що маємо, з чим треба миритися, або протидіяти аж до недовіри.