Вищим цинізмом, м’яко кажучи, можна назвати купівлю машин для потреб ЗСУ дрогобицьким міським головою та його заступниками за кошти працівників виконкому та, що найгірше в цій ситуації – за кошти маленьких діток.
За п’ять місяців війни Тарас Кучма та його перший заступник Ігор Герман лише зарплатою отримали кожен орієнтовно 400 тисяч гривень, інші заступники – на декілька десятків тисяч гривень менше. В сумарній кількості ці недопатріоти отримали близько 2 мільйонів гривень. Розміри ж їхніх тіньових доходів встановлюють слідчі у рамках розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих, у тому числі, за продаж гуманітарної допомоги та нецільове використання коштів, зібраних для потреб ЗСУ. Однак Тарас Кучма особисто, не будучи заангажованим патріотичними поривами, вирішив набарижнічати собі дещицю позитиву в характеристику активіста-благодійника. Лицемірство вражаюче. Адже автомобілі такої ж марки, які придбані навіть із якіснішими характеристиками, коштують у більшості європейських країн приблизно 3200 євро за Land Rover Freelander та орієнтовно 2700 євро за Nissan X-Trail. Таким чином, міський голова і його заступники могли би придбати близько восьми десятків таких машин, якби виділили на придбання машин увесь отриманий дохід за час дії воєнного стану. Але для чого, якщо тягар пожертв можна перекласти на плечі, за словами Кучми, «працюючих в ратуші» та дітей, які щиро збирали кошти, вболіваючи за перемогу. Також під великим питанням залишається куди саме ці машини поїхали та для чиїх саме потреб?
Як далеко підуть міський голова та його команда в майбутньому, обдурюючи нас з вами на темі збору коштів для підтримки Збройних Сил? Чи далі будуть видавати себе за благодійників? Чи може створять якийсь фішінговий сайт популярного фонду? Чи врешті припинять відверту шахрайську діяльність, прикриту шляхетністю благодійництва? Усе це залежить від нашого з вами терпіння.