10-річний хлопчик з Дрогобиччини отримав шанс знову говорити і їсти після невдалої операції

Коли у родині народжується дитина з вродженою вадою піднебіння, її оточують увагою і підтримкою, батьки штурмують наших хірургів з одним питанням: «Коли оперуємо?» Вони хочуть якнайшвидше виправити ваду і насолоджуватися батьківством. Далі родину чекає шлях одужання з нашими логопедами і ортодонтами; вони допомагають малечі покращувати результат, якого досягли щелепно-лицеві хірурги в операційній. Відтак дитина промовляє свої перші слова, її мова постійно покращується і дитина починає повноцінно харчуватися. Усього цього був позбавлений свого часу Славко.

Зараз він навчається у школі-інтернаті у Нагуєвичах, а до лікарні він потрапив із соціальною працівницею Аліною. Саме вона знайшла наш Центр, піклується про хлопчика, його лікування і догляд після операції.

Але команда Центру наважилася на повторну операцію. Це було складне завдання, адже після першої операції залишилися великі рубці, вони ускладнювали завдання нашим хірургам. Однак ретельне планування і підготовка зробили своє – хірургам вдалося виконати повне закриття вторинного дефекту піднебіння і відновити анатомію. Цього разу – остаточно. 

«Надіюся, це буде вже остання Славкова операція. Зі свого боку, ми зробили все для того, щоб так і було. Дефект вдалося закрити власними тканинами дитини, далі нашого пацієнта чекає багато роботи з логопедом і ортодонтом, але надія на повне одужання у хлопчика є», – каже Христина Погранична, щелепно-лицевий хірург Центру.

Доки хлопчик набирався сил після виписки, Аліна подбала про те, щоб у нього була дієтична збалансована їжа. Поруч з ним була бабуся хлопчика, тож нарешті належний догляд і опіка зробили своє – результат операції збережено. На черговому контрольному огляді Христина Романівна зняла шви і підтвердила свій прогноз про одужання.

Щоб ефект від лікування був повним, Славка уже записали до заняття з логопедом і ортодонтом. Це потрібно для того, щоб допомогти Ярославові повернути мову, краще сформувати мовленнєві навички і відновити здоров'я зубів, адже щелепа росте.

Весь час наш Ярослав тримався молодцем. Коли вже прийшов час прощатися з лікаркою, він запитав, чи можна йому хот-дог. Тривалий час хлопчик харчується перетертою їжею, тож таке його бажання можемо зрозуміти. За те, що він був мужнім хлопчиком, він заслуговує смаколиків, а ще його чекають розваги в одному з улюблених парків для дітей.

Дякуємо соціальним працівникам Дрогобицького району за особливе і чуйне піклування Славком!