Закинута вілла в Урожі – німий свідок давньої трагедії

Надрукувати
Останні новини Дрогобича
Написав(ла) Віра Чопик   
25.05.2024

 

Якщо звернути з автодороги Борислав-Самбір у селі Уріж на селище Підбуж, трохи далі за поворотом зліва є закинутий занедбаний маєток, оточений старими липами. Будинок привертає до себе увагу, адже стоїть осторонь від решти помешкань, а його архітектура є нетиповою для сільської забудови. Про це розповіла Віра Чопик на Media Дрогобиччина. Поруч, через дорогу, розташовані каплиця та фігура святого. Зараз це Богослужбова каплиця Різдва Івана Хрестителя УГКЦ, а будувалась вона ще у 1939 році як римо-католицька тодішнім власником закинутої вілли. Хто ж мешкав у цьому маєтку і чому таку добротну будівлю занедбали?
Проїжджаючи кожного разу повз віллу, я з цікавістю її роздивлялася й не підозрювала про трагічну минувшину цього місця, аж поки у 2020 році не вирішила з’ясувати його історію, яка виявилась тісно переплетеною з історією заснування Дрогобицького водогону, а закінчилася пострілом радянських «освободітєлєй» у 1941 році.
В процесі пошуку інформації виявилося також, що цей будинок оповитий легендами, які переповідали мешканці краю. Та все ж, по крупинці, тоді вдалося зібрати реальну історію садиби і її власника – поляка Антонія Чупкєвича. А через рік дрогобицький історик Богдан Лазорак опублікував більш детальний опис далеких подій. Відтак постала цілісна картина, яка вкотре свідчить про жорстокість, смерть та руйнацію, яку ніс і продовжує нести з собою “рускій мір”.
Отже, у 1930 р. інженер Ройт за підтримки магістрату міста Дрогобича і Варшавського центрального бюро із водопостачання успішно завершив проєкт постачання води до Дрогобича з боку сіл Сторона, Підбуж, Підмонастирок, Уріж, Нагуєвичі, Унятичі, Лішня.
У 1931 р. запрацювала Урізька насосна станція, яка й досі забезпечує водою значну частину мешканців Дрогобицької ОТГ.
Інженером і першим директором насосної станції в Урожі було призначено поляка Антонія Чупкєвича – випускника Варшавських вищих студій з інженерної справи. Це була людина, яка стояла при зародженні галузі водопостачання Дрогобича.
Антоній разом із дружиною і двома дочками поселився у віллі, яку він будував біля станції в той самий час, коли споруджували водогін – згідно з актом 1930 року будівля була вже на стадії завершення.
Будинок містив вітальню, 4 спальні, кабінет директора, кімнату для покоївки, мав просторі підземелля.
Відомо, що в будинку був резервний пульт для контролю за системами шлюзів, які вмикалися під час повені на річці Бистриця.
Через дорогу від вілли Антоній збудував каплицю свого святого покровителя. Ця каплиця мала бути прихожанською для працівників насосної станції римо-католицької конфесії, а також вона була запланована як родинна усипальниця. Але почалася війна, і каплицю освятити не встигли.
 
Червоний терор і його злочини
 
22 червня 1941 р. НКВД арештувало директора насосної станції – Антонія забрали безпосередньо з дому і кинули у Підбузьку тюрму. Тоді ж було арештовано і десятки невинних мешканців довколишніх сіл – переважно місцевої еліти.
Через чотири дні, 26 червня, під час панічного відступу радянської армії від іншої тиранічної армії Гітлера, о 22.00 год прокурор Підбузького КГБ Строков, разом із 11-ма працівниками МГБ та 3-ма невідомими почали оперативний вивіз ув’язнених із Підбузької тюрми.
Людям сказали, що їх нібито відпускають на волю у зв’язку із нападом німців. Коли ж вантажівка з ув’язненими приїхала до пагорба на початку Нагуєвич під назвою “Гостиславль”, машина зупинилася, усіх попросили вийти і вивели в поле біля дороги. Чоловікам було наказано взятися за руки, після чого Строков віддав наказ “Расстрєлять”! Вижити дивом вдалося 4 ув’язненим, один з них – Іван Чапля (син Пантелеймона) з Нагуєвич – залишив власні спогади.
Завдячуючи цим спогадам, а також матеріалу дрогобицької газети “Вільне слово” – «Кривавий морд людей підбужським НКВД» ( №4, 16.07.1941, с. 4), сьогодні відомо 13 із 16 прізвищ тих, кого було розстріляно.
Зокрема з Нагуєвич: Дрогобицький Михайло- директор школи с. Нагуєвичі, Камінський Корнило – колишній директор школи с. Нагуєвичі, Добрянський Іван – селянин, Думяк Степан – службовець, Чапля Іван, син Василя – коваль, Хруник Микола – службовець; з Підбужа: Юринець Андрій – директор школи с. Підбуж, Опацький Ілля- крамар, Матис Н. – заступник голови сільради, Опацький Н. – швець; а також Пуцура Н. – голова сільради з Кропивника Нового, Н. Н. – голова сільради з Кропивника Старого, Чупкевич Антоній – директор водотягів села Уріж.
Ще три чоловіки – це селяни, особи яких не було встановлено. Всього йдеться про 16 жертв терору.
Зі свідчень старожилів – енкаведисти тут не тільки стріляли в невинних людей, а й добивали їх чоботами, багнетами, лопатами, розсікали животи і навіть… вирізали серце.
Більшість розстріляних їхні родичі та односельці перепоховали. Зокрема і тіло директора водогінної станції Антонія Чупкєвича небайдужі селяни під покровом ночі перенесли та похоронили біля каплиці, яку він збудував. Антонію на час вбивства було 43 роки. Його згадували як добру людину та мецената, і той факт, що місцеві мешканці перенесли і поховали його тіло, багато говорить.
Одним з останніх, хто бачив живим Антонія Чупкєвича, був ув’язнений Підбузької тюрми Володимир Кузик, якому вдалося вижити. Його свідчення знаходимо у книзі “Підбуж” авторства Ярослава Татомира.
Володимир Кузик розповідає, що його тоді врятував «якийсь енкаведист – українець зі сходу». Саме він сказав втікати, коли в’язнів вантажили на автомобілі. Потім, коли радянські війська відступили, Володимир Кузик виконав останню волю Антонія – поїхав на велосипеді в Уріж сповістити дружину і дітей про смерть глави сім’ї. Чоловік згадує цей момент – коли бачив їхній розпач – як найважче випробуванням за все своє життя.
Після цих трагічних подій дружина Антонія Чупкєвича із двома дочками виїхали в Польщу.
Згідно з інформацією письменниці Галини Пагутяк, одна з дочок Чупкєвича в 90-х роках приїжджала до Дрогобича, і висловлювала вдячність урізьким людям за пам’ятник батьку. Але вона боялась приїхати до Урожа, бо дитячі спогади були для неї надто травматичними…
 
Радянський період і сьогодення
 
Зараз вілла Чупкєвича в Урожі перебуває в аварійному стані: побиті вікна, вибиті двері, облуплений тиньк, підлога та перекриття стелі зруйновані, чути як голосно дзюркотить вода десь на дні глибокого підземелля. Можливо там є залишки зруйнованого водопроводу, а можливо вода просто проклала собі туди стежину сама. Також ходили чутки, що там всередині був басейн, однак офіційної інформації згідно з описом або свідченням очевидців про це немає.
Заходити всередину приміщення небезпечно через високу ймовірність провалитися уже в коридорі та й перед самим порогом зіяє чимала квадратна діра. А далі, в кімнатах, вся підлога догори дриґом. Проте стіни виглядають добротними, металева покрівля ще так-сяк тримається купи, але іржа невблаганно робить свою справу.
У радянські часи, орієнтовно у 70-ті роки, у цей будинок заселили сім’ю інженера Губицького з дружиною та трьома дітьми. Чоловік працював на водогоні, а коли посаду скоротили, родина перебралася жити в Стебник. Ось після цього в окрузі й почалися ширитись легенди про те, що ніхто не може прижитися у будинку через присутню там «нечисту силу».
В реальності ж все виявилося набагато прозаїчніше: у віллу більше нікого не заселяли, оскільки вона розташована у санітарній зоні. Ймовірно, в часи будівництва подібних вимог ще не дотримувалися.
Каплиця Святого Антонія в радянський період була закрита. Кам’яні фігури біля неї, як описує Галина Пагутяк, стояли понівечені до невпізнання: сірі торси без рук і ніг із застиглими складками одежі. Потім вони зникли.
У 1994 році каплицю оновила та освятила місцева греко-католицька громада. Раз у рік, у свято Різдва Івана Хрестителя, тут проводять Богослужіння.
Перед каплицею при дорозі стоїть фігура Антонія Святого – ціла і яскрава. А Антоній Чупкєвич нагадує про себе самотньою могилою та надгробком, який йому спорудили мешканці Урожа.
На місці розстрілу в’язнів Підбузького НКВД між селами Нагуєвичі та Уріж поставили пам’ятний хрест із прізвищами загиблих і також спорудили каплицю. На жаль, уже дві каплиці на цьому місці було знищено вогнем, а третя зазнала спроби підпалу, згодом її повалив вітер. Щороку 26 червня тут вшановують невинно убієнних жертв комунобільшовицького терору.


Авторка: Віра ЧОПИК


Переглядів: 1261

Коментарі (16)
 
Жуть! Треба думаю оте все відновити, память є память а що НКВДисти робили то не новина. Але в наші часи йдіть подивіться що сталося з комплексом ДРОГОБИЧ на Гірці То вже наші демократи не вслідкували за тим комплексом а щирі вукраінчі оте все розрушили. , УТЬ!
Рейтинг: 7+ 0-
 
юрІй п......................., 15:31 25 травня 2024 р.
 
все це бачив, але не знав iсторiю, треба все вiдновити, заселити хто захоче там жити, а росстрiляних завжди вшановувати, для того щоб знали про кацапiв монголо-татар
Рейтинг: 7+ 0-
 
heer Flunt, 19:51 25 травня 2024 р.
 
А в Дрогобичі хіба нема що відновлювати. Шпіхлер – історична споруда, та й одна з найстаріших у місті. За останні 20 років перетворилась у руїні і місце збору наркоманів. Палац Графа Стшелецького у Навошичах суцільні розвалини. Палац Балів (Тулиголове біля Комарно) до 2017р. була лікарня, а тепер усе розламують, розкрадають.
Рейтинг: 6+ 0-
 
Перехожий, 10:06 26 травня 2024 р.
 
У Дрогобичі варто не руїни тисячолітні вишпортувати з-під землі, а відновити роботу лікарень у кожній громаді, поскорочувати табуни взад-вперед ходячих білохалатних дармошльопок й дармошьлопків, позакривати сотенноціноутворювальні аптеки на кожному поверсі цих "госпнедорахункованих" утворень: у кожній громаді- тьма населення, людям ніде навіть піти укол зробити чи п"явки з гірчичниками поставити. Й відновити соціальну справедливість, а не рабовласницьке шльоперне ушльопство табунів вгодованих кабінетних кнурів!
Рейтинг: 3+ -2-
 
!, 18:31 26 травня 2024 р.
 
лікарів скорочувати не треба в Дрогобичі вже розігнали дерматологію протитуберкульозний і психоневрологію! Питаю на що? Аптек в Дрогобичі тут згноден стільки не треба не знати що то за ліки а іх в місті більше. 56! Не знати ще що то зі ліки і чи не роблять іх в підвалах? Але оте все що тут пишеться немає толку нуль! Але зараз війна і ми дрогобичани повинні бути як один кулак ДРУЖНИМИ!
Рейтинг: 2+ 0-
 
снайпер +затєтий украінець, 20:24 26 травня 2024 р.
 
не купуйте нічого китайського як написали в інтернеті ті кончені просто нас травлять а неаші бізнесмені ім по херу завозять з китая всяку дрянь нас травлять продуктами ортв часниким і решта непотріба
Рейтинг: 2+ 0-
 
снайпер +за УКРАІНУ, 22:59 26 травня 2024 р.
 
Значить, негайно витраскати на всіх "спекулянтів" під машкарою "бізнесменів, котрі завозять" всі силові структури- і поскорочувати тих "завізників" методом обрізання розпердолених крил, разом з коронами, що їм вже на пупець посповзали. Ціни- сумашественні, якість і справжність тих препаратів- хз, так і Кульпарків може самоліквідуватися- не треба буде навіть скорочувати лікарів з лікарень (крім байдужих і байдужих хабарників й хабароцицьок, всіх отих поколіннями династійних неуків) й виселяти хворих, бо перед воротами кожної лікарні- міжнародний автосалон, вже президентові набридло- ось-ось, й почне сам на роботу ровером їздити, як і колись обіцяв. Вони всі колись наввипередки обіцяли, тільки при кожному і прісно- множилися лише аптеки й увинтарі, цвинтарі, цвинтарі.
Рейтинг: 1+ 0-
 
!, 12:53 27 травня 2024 р.
 
Німим свідком історії може стати наступний факт: чисельність управління освіти Львова збільшили за рахунок управління спорту. Тепер, напевно, всіх вчитетелюхів та вчитетелиць, цілими ешелонами буде пооформлювано фопами з навчання фізкультури? Їх, напевно, порятує лише те, що спортивні традиції Галичини сягають, таки, світового рівня!
Рейтинг: 1+ 0-
 
:(, 13:04 27 травня 2024 р.
 
Ще одним німим свідком історії може бути, щонайменше, здивування народу від грибошвидкісної з"яви якогось високочололобастого готелю (чи- санаторію) у Кропивнику. Котрогось там "стрілочника" наївного, напевно, сховали до буцегарні, аби відгодувався, аби не грохнули купованими коханкам сотеннотисячними діамантами, але ж, люди вже знесилені від того, що армію як грабували- так і грабують, пенсіонерів як мали за ніщо- так і мають, про решту залишки рабів у купки рабовласників всія незалежаних вже й годі щось бодай булькнути- вмить вискотинякають з тебе мало не ворога народу. То що: декілька десятків мільйонів населення- то вороги народу, а чи смерть окупантам у мурованих маєтках з позолоченими сральнями? !
Рейтинг: 0+ 0-
 
!, 13:49 27 травня 2024 р.
 
МИ БИ ВЗЯЛИ вас рабами в наше королiвство, але ви всiм незадоволенi, тай кайданки розпиляете й пропьете, тому борiться й поборете!
Рейтинг: 3+ 0-
 
з яхти в Амстердамi, 15:15 27 травня 2024 р.
 
Хто зараз власник вілли ? :grin
Рейтинг: 0+ 0-
 
Поляк, 07:44 28 травня 2024 р.
 
Ти пильнуй там свою "яхту" на Кульпаркові, бо наших там понабігало повно, раптом- вкрадуть, аби хто не вкрав.
Рейтинг: 0+ 0-
 
Яхтодаму, 15:19 29 травня 2024 р.
 
Яхтодаму, 15:19 29 травня 2024 р. -iди поплавай на УТКЕ , там тебе чекають на кульпаркiвськiй, а то вкрадуть й насруть по самi яйця
Рейтинг: 0+ 0-
 
з яхти коло ратушi, 19:32 29 травня 2024 р.
 
Дякую пані Вірі Чопик за цікаву інформацію. Не знала цього.
Рейтинг: 0+ 0-
 
Наталія, 10:52 01 червня 2024 р.
 
А вілла має власника !
Рейтинг: 0+ 0-
 
Поляк, 18:14 02 червня 2024 р.
 
Тобі що до нашої вілли? Маєш гектари плантацій, віли в руки- і гонь шрайбати, вже не чекай лохів з України, нема халяви!
Рейтинг: 0+ 0-
 
Перляку, 11:11 04 червня 2024 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:

 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 5884 дні)