Сапер Дмитро Котик: на Київщині вороги мінували усе – домогосподарства, побутові речі і навіть дитячі іграшки

За час служби в піротехнічному підрозділі довелось знешкоджувати вибухонебезпечні предмети, що залишились від Першої та Другої світових воєн на території рідної Львівщини, брати участь у ліквідації надзвичайної ситуації на складах боєприпасів під Ічнею, розміновувати Донеччину. У 2022 році під час повномасштабного вторгнення рф-ії у складі Групи вирушив на звільнені землі Київської області. Працював і в «Чорнобильській зоні» у містах Іванків, Чорнобиль, Прип'ять. Як зізнається Дмитро, коли працював у зоні радіоактивного забруднення, про радіацію не думав – хотілося якнайшвидше очистити рідну землю від усієї тієї «погані», яку залишив після себе ворог. Саме на Київщині довелось відчути на собі усю підступність та винахідливість так званих «братів». Мінували вони усе – розповідає наш герой: домогосподарства, побутові речі і навіть дитячі іграшки.

Важко було і на Миколаївщині, де разом з боєприпасами доводилось боротись і з тяжкими погодними умовами. Якщо порівняти з Київщиною, то тут ворог замінував величезні території та встановив дуже багато інженерних мін.

У 2023 році групу піротехнічних робіт 2 СЦШР ДСНС України реорганізовано у частину піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування, а відповідно і збільшилась штатна чисельність підрозділу. Постала потреба у досвідчених керівниках. Заступник начальника частини Сергій Густав розповідає: «Кандидатуру водія-сапера Котика Дмитра погодили одразу. Він користується авторитетом та повагою в колективі, вимогливий до себе, а головне – той досвід, який має Дмитро, здобутий тяжкою працею та наполегливістю, не викладають у жодних університетах. Взагалі робота сапера складна, кропітка і небезпечна, вона вимагає концентрації, швидкості та виваженості у прийнятті рішень, а іноді у стресових ситуаціях і з браком часу. Цей офіцер є яскравим представником нової генерації «командирів-лідерів», народжених під час війни».

Дмитро вже понад 12 років очищає рідну землю від смертоносних залишків війни і, попри втому, не втрачає мотивації служити Батьківщині. Найбільше наш герой мріє про Перемогу, а ще про повноцінну відпустку у колі сім'ї, адже вдома на нього чекає велика любляча родина: дружина Ірина, 14-річний син Богдан та 16-річна донечка Софія, ну і, звичайно, мама Іванна та сестра Уляна.

Колектив 2 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України вітає Котика Дмитра Володимировича з присвоєнням первинного офіцерського звання – лейтенант служби цивільного захисту!