 1 вересня. День знань. Привітні, усміхнені вчителі та батьки, схвильовані "першачки". Гімн, урочиста лінійка, - хто з нас не пам'ятає ці світлі хвилини свого життя? А по лінійці — фуршет!. Колись, правда, ані такого дійства ані поняття не існувало. Та часи тепер інші. Незалежні.
Свою особливу, фуршетну історію має й моя рідна 4 школа. Колись я в ній навчалася, тепер "вчителюю". За часів директора Юрія Лучшева фуршет був чисто символічним - збір учителів, фужер вина, кава-чай із тістечком і все. Радикально змінилася ця ситуація за директорства пані Світлани Малої. Першовересневий фуршет одразу ж було об'явлено як обов'язковий захід для "потрібних людей"! А за останні три роки (з 2006 по 2009 р.) розмах фуршетів досяг нечуваної помпезності (від 20 до 30 учасників). А значить це потребувало відповідного збільшення досить солідного фінансування...
Звідки ж бралися чималі кошти на щорічні фуршети для "потрібних людей"? Читач відповідь частково знає. Бо звичною тривалою нормою в школі є збирання грошей у фонд школи - з батьків, деколи й з учителів. Однак на такі кошти аж ніяк не можна було влаштувати розкішний бенкет на честь відкриття шкільного музею 2006 року, що відбувся у приміщенні їдальні 19 училища. Звісно, запрошені вчителі "свою долю" грошей здали, але й VIPів було понад 50 осіб, в тому числі й російський консул у Львові пан Гузєєв. А пані Мала озвучила у "вузькому колі" довірених осіб суму витрат — понад 7 тисяч гривень (на той час маже півтора тисячі доларів!).
На першовересневому фуршеті-2007 Світлана Василівна довірливо розповіла його учасникам (24 особи), як вона та ще двійко вчителів отримала від директора долотного заводу пана Веселовського... 32 тисячі гривень готівкою. Мовляв, панове фуршетники, отакі у нас щедрі спонсори. І "між рядків" : "А ви?" Розчулено повідала, як ретельно записувала витрати тих коштів на кожні 50 грам горілки для майстрів-будівельників. І - ані слова про їх легальний прихід через шкільну касу. Кивали схвально щиро зворушені чиновники з ратуші, посадовці із міськвідділу освіти: розуміємо, мовляв, ваші проблеми. Розуміли, бо ж дали (всупереч законам) службову квартиру пані Малій у будинку, що в дворі школи, хоча є їй де жити. Відали, що відремонтувала вона її під відкриття шкільного музею. Понад 60 тисяч бюджетних коштів "прокатали" через отой нібито ремонт під музей (неприховане нецільове використання бюджетних коштів, пане прокуроре!). А відремонтували ледь третину приміщень, одну кімнату (більше ніж 20 м...кв.) взагалі сховали — замурували гіпсокартоном. Ліве крило забили цвяхами, щоб ніхто тої вщент знищеної частини не вгледів. А заодно ще й списали понад 20 тисяч гривень на нібито прокладання бруківки, яку… 4 роки перед тим поклав підприємець Кошкін, що орендував ту хатину. Він, до речі, ще й сьогодні винен гроші підприємцю Ігорю Чайківському за ту роботу. Отож в будь-який час Ігор Михайлович ту бруківку може зняти.
Всі ті папери по ремонтах "раптово" згоріли під час наглої пожежі восени 2009 року. Наглої, бо не зрозуміло, як сталося коротке замикання у приміщенні архіву школи, що було офіційно відключене (як оголосив пан Сушко у прямому телеефірі ТРК АЛСЕТ) від електропостачання. Хто ж, і за чиєю вказівкою включив отого рубильника, що в шафі, під ключем, та ще й у приміщенні школи? Заодно спалили й офіс пана Магльони, який публічно почав розкопувати оборудки з бюджетними коштами пані Малої та завідувача міськвідділом освіти пана Петра Сушка у 2008 році. Спалили — кінці у воду, йди Магльона, доказуй, що ти якийсь там робив євроремонт.
Звичайно, відповідальне слідство кінці тих оборудок знайти може. Та немає волі влади. Як не було її під час фуршетних втіх — немає й зараз, бо всі пов'язані фінансовими інтересами. Насамперед, заступник міського голови пан Суда-Сушко-Мала. А Гуку "все по барабану", налякав він Петра Станіславовича аж до сердечного приступу своїм поверненням в Ратушу та й вгомонився — чи безкоштовно?...
Цьогоріч марнославний фуршет, м'яко кажучи, зазнав фіаско. Деякі вчителі навідріз відмовилися фінансово підтримувати "фуршетну політику" пані Малої, та й батьки могли не зрозуміти необхідність не в міру витратного фуршету "для потрібних людей" - Малу про це попередили "придворні". Тож і вийшов фуршет на два столики наїдків та спиртного. А тут ще й почесний гість на лінійці Олексій Радзієвський від участі у фуршеті відмовився. Що робить йому честь. Сушко замісь себе прислав заступника, а Лев Мищатин просто не прийшов. А Світлана Василівна ж так палко переконувала запрошених, що "обов'язково буде майбутній мер. Шкільний колектив його одностайно на виборах підтримає...!" Та чи потрібна пану Радзієвському підтримка такої одіозної особи як пані Мала? Недаремно ж кажуть: похвала негідника страшніша, аніж критика з уст порядної людини.
1 вересня 2009 року демонструючи присутнім розкіш фуршетного столу, пані Мала заявила: "…кажуть про кризу в Україні. У нас її немає." Що, Світлано Василівно, цього року й до вас криза достукалася? Чи обміліли брудні грошові потоки? Так чи інакше, шкільні фуршети, бенкети під час чуми, мають явну тенденцію до зникнення.
А школу й надалі щиро підтримуватимуть небайдужі люди, без фуршетів та політичних маніпуляцій. Щиро в це вірю, бо працюю в ЗОСШ№4 не перший рік і багато порядних людей втомилися від показух директорки Малої. Нові закони про освіту вимагають нових креативних підходів, а не лицемірства та загравання з "потрібними людьми". Цього пані Мала не розуміє і не хоче розуміти. Тому й розпинала в своєму єврокабінеті "чергову жертву" — після фуршету, що бездарно провалився...
Переглядів: 9378
|
але ми дуже хочемо працювати і нам потрібні гроші чекаємо відповді
