 Мабуть ніхто, навіть люди, що не надто добре знайомі з юриспруденцією, не заперечуватиме: чи не найбрутальніші правопорушення – ті, що вчиняють їх проти особистості.
Й на жаль, останнім часом чи не найбільше в нас саме таких. Особливо, значний громадський осуд набувають такі справи, коли вдаються у оборудки, як не прикро, ті люди, які за своїми професійними, посадовими обов’язками, службовим становищем тощо саме покликані захищати інтереси громадян, особливо тих людей, що з тієї чи іншої причини перебувають під їхнім захистом чи опікою. Мабуть, трапляється це тому, що надто низький в нас рівень суспільної моралі в нашому занепалому, до певної міри здеградованому суспільстві.
(Інформацію надіслано електронною поштою на адресу редакції)
Уявімо ситуацію. Стався злочин: зловмисник пограбував жінку, що перебувала в безпорадному стані (хвору чи непритомну). Як кваліфікуватиме такі обставини суд? Звісно, як такі, що обтяжують провину зловмисника. А що коли, приміром, посадова особа скористується неадекватністю, безпорадністю старенької людини й привласнить її майно, впаривши заповіт, і це людині, що через старечі хвороби не усвідомлює значення свої дій та не може керувати ними? Зазвичай, в умовах утаємниченості, подібне не має жодних наслідків, а захланний посадовець успішно поліпшує свої житлові умови чи збільшує матеріальні статки.
Подібне не так уже й рідко трапляється з підопічними наших притулків, будинків для самотніх людей старшого віку, геріатричних пансіонатів тощо.
Для прикладу наведемо випадок, що стався нещодавно й на Дрогобиччині. І можливо, минуло би все й тут тихо, без лишньої скандальної уваги довкола того, що вчинила директор Підбузького геріатричного пансіонату що в Дрогобицькому районі, Віра Баброцяк. Минуло би, вляглося, якби не стосувалося це, насамперед, родини, надто відомої в нашому місті та області. Вляглося також би і тоді, якби підопічна пансіонату, майно якої відійшло керівниці установи, не мала родичів. Саме вони й вирішили відновити справедливість.
Тут виникає чи не головне запитання. За якими критеріями чи ознаками добирають кадри в такі заклади соціальної опіки? Адже мусять там працювати люди жертовні, безкорисливі й високо моральні. Та коли дізнаєшся про "добродійку" Віру Баброцяк й деякі порядки в керованій нею установі, переконуєшся, що аж не любов’ю до ближнього керується вона в своїй роботі. Богу дякувати, не всі її підлеглі мають черстві душі, не всі бояться грізного та несправедливого начальства. Тому й довідалися ми про прикру історію (можливо й не єдину), що сталася в Підбузькому пансіонаті.
Про що ж ідеться? 18 березня 2002 року потрапила до установи, якою нині керує Віра Баброцяк, вісімдесятилітня Валентина Олексіївна Єрьоміна, хвора, самотня пенсіонерка. Щоправда, родичі в неї були, й не погоджувались зі скеруванням тітки й бабусі до пансіонату. Про це є й відповідні заяви племінників пані Валентини з проханням віддати тітку, бо ж, зрозуміло, кревні краще б доглядали за нею. Та де там. "Як зіницю ока" берегли в пансіонаті цю свою підопічну. Й небезпідставно. Бо ж була в неї в Дрогобичі на вулиці Орлика непогана квартира. Позаяк не зовсім звична мешканка Дрогобича ця пенсіонерка: Валентина Олексіївна – вдова знаменитого педагога, багатолітнього директора однієї з найкращих у місті, четвертої школи, відмінника народної освіти Василя Івановича Єрьоміна. Та ось не стало чоловіка, жінка почала старіти, а зі старістю почалися хвороби (гіпертонія, атеросклероз, церебросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія тощо), які на момент переїзду до геріатричної установи в неї було діагностовано (редакція мала можливість ознайомитись з цим висновком лікарів), а з часом через ускладнення в старіючому організмі, розвинувся органічний розлад особистості.
І ось людина, котра вже не все навколо себе сприймала адекватно й майже не мала пам’яти, заповідає 14 листопада 2006 року все своє майно… Вірі Йосипівні Баброцяк, директорові пансіонату. Саме за заповітом і дісталося цій пані вельми пристойне помешкання в центрі Дрогобича. Заповіт той посвідчила секретар Підбузької селищної ради Марія Куцір, а свідоцтво на право власності видала одна поважна в Дрогобичі пані нотаріус.
Тут виникає ще одне запитання: що так цих посадовців засліпило, що настільки довірилися пані директорці й не поцікавилися, чи насправді Валентина Єрьоміна могла на той час усвідомлювати свої дії. До того ж (так буває навіть у нас, в Україні), якщо й припустити, що заповідачка була здоровою, адекватною та дієздатною, то чому тоді не пансіонатові – у вдячність за опіку та турботу – заповіла квартиру, а саме директорці Баброцяк, яка житлом забезпечена?
До того ж, припускати можна багато чого, та є акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи, на підставі якого Дрогобицький міськрайонний суд 25 березня 2007 року визнав Валентину Єрьоміну недієздатною, що, власне ставить під сумнів те, що коли складався заповіт, вона могла усвідомлювати свої дії. Скидається на те, що не без сторонньої допомоги віддала своє помешкання пані Єрьоміна спритній керівниці геріатричного пансіонату. Про це говорять (не називаючи прізвищ) і деякі працівники пансіонату…
Минулого року, 23 липня, Валентина Олексіївна Єрьоміна померла в Підбужі. Та про її смерть посадовці пансіонату родичів не лише не сповістили, а й тривалий час факт смерті приховували. Коли один з родичів намагався відвідати тітку, санітарки та сестри щось розповідали йому про міфічний "карантин" й заборону відвідувань підопічних закладу. Хоча й охоче брали від нього передачі для родички. Цікаво, куди ті ласощі та речі потім поділися? Добре, як що вони дістались іншому утриманцю пансіонату, а якщо ні?
Тривало це аж до цьогорічного Великодня, себто до квітня місяця. Тоді одна з медсестер чи то просто проговорилася, чи була такою, що брехати не вміє, і була неабияк подивована візитом родини:
- Єрьоміна? Вона ж давно померла.
Родичі пані Валентини були шоковані не лише самим фактом жахливої безсоромної брехні, а й тим, що в нас таке можливо. Й відповідальності ніхто за подібне не несе.
І ось напрошується ще кілька запитань. Чи є бодай мінімальний контроль за діями таких горе-керівників як директор Підбузького геріатричного пансіонату? Чи взагалі відають керівники райради, райдержадміністрації та органів соціального захисту населення обласного рівня про те, що відбувається в цій установі, як ведеться її стареньким підопічним?
Сьогодні родина Єрьоміної позивається з громадянкою Вірою Баброцяк. Остання ж, можливо коли відчула, що закон не на її боці, вирішила себе захистити членством у партії влади. Невдовзі, після перших судових засідань, які відбулись в червні цього року, Віра Йосипівна Баброцяк вступила до Партії регіонів написавши відповідну заяву. Та там довідались про оборудку з квартирою, і їй відмовили у місці в списку кандидатів у районні райці. Тоді пані Баброцяк подалася до "Сильної України", але написала в автобіографії, що – позапартійна. Керівництво райорганізації цієї партії взнало, що його дурять і теж вказало спритниці на двері.
Й тепер нічого не зостається пані Баброцяк як чекати на чергову експертизу та рішення суду, й можливо готуватися до повернення отриманої квартири дрогобичанки Валентини Єрьоміної її законним спадкоємцям. Цікаво, як відреагує на діяння директорки пансіонату її обласне та столичне начальство? Бо ж скільки можна терпіти знущання та зневагу над усіма нами таких "високоморальних" посадовців?
P.S. Як стало відомо редакції "Майдану", вже після розміщення матеріалу, пані Броцяк повернулась до лону "рідної" Партії регіонів. Більше того, вона має намір балотуватися до Дрогобицької районної ради по Підбузькому мажоритарному окрузі від ПР.
Переглядів: 11709
|
