45 творчих років Ореста Малиновського |
![]() |
100 видатних дрогобичан сьогодення | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Юрій Федчак | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
02.11.2010 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() (натисніть на фото для перегляду, всього в статті 5 фото) Гора Горгана - між Петросом і Свічою. Гора Говерла - справа і Петрос - зліва. З друзями на горі Близниці. Біля цілющого джерела з вмістом заліза у Буркуті. - Пане Орест, що спонукало Вас захопитися фотосправою? Фотостудія завжди була Вашим місцем праці? - Це відбулося ще дуже давно, коли я, відслуживши в армії, повернувся додому, і побував у Карпатах. Саме туризм захопив мене, а побачене власними очима я почав із задоволенням фіксувати фотоапаратом. Де я тільки не побував: Карпати, Кавказ, Памір; незабутніми залишилися Трансільванські Альпи, Манявський Скит, вразила мене збудована у 1938 році на висоті 2021 метри над рівнем моря обсерваторія, що на горі Піп Іван чорногорського хребта… Де б я не їздив, неодмінно завжди брав з собою фотоапарат, щоб свої враження, чудові пейзажі зберегти на папері. Окрім цього, два роки працював токарем на дрогобицькому долотному, тоді ще – машинобудівному заводі. - І скільки минуло часу з тих пір? - 4 листопада цього року минає 45 років, як займаюся фотосправою професійно. - Скажіть, а що манить Вас у гори? - Щороку я їжджу у Карпати. Калінін казав: "Патріотизм починається з пізнання свого краю". У мене росте внук. Йому я хочу наочно показати, яка вона – планета Земля, і який прекрасний, багатий наш рідний український край. Був я з ним і на Синєвирі, і на Ольшанському водосховищі, довжина якого складає 5 км, і в музеї Івана Франка у Криворівні. Саме тут у домі Івана Франка гостював 3 роки Михайло Коцюбинський. А за 60 км вверх по річці Чорний Черемош, до лікувального залізовмісного джерела у Буркуті (Верховинський район Івано-Франківської області) їздила Леся Українка. Бачив внук і полонини, де вівчарі пасли вівці та пригощали нас бринзою. І всюди, де з ним не побував – завжди розповідав йому історичні факти про наш український народ та його синів: Івана Франка, Олексу Довбуша, Михайла Коцюбинського, Лесю Українку. Всі вони, до речі, побували в цих краях. - А діти Ваші теж бували у горах? - Коли синові ще було 13 років, то побував зі мною на верхівці Говерли. Вражений побаченим, сказав тоді: "Батьку, дякую! Скільки житиму – ніколи не забуду". - А що, окрім чудових світлин, отримуєте в горах? Які особисті враження? - (Усміхається) О, це неможливо описати словами. Додають сил, енергій і здоров’я цілющі гірські джерела, чисте повітря, а враження від побаченої краси та навіть запаху вечірньої ватри незабутні. - Ваші мистецькі фотороботи – це виключно гори, чи є дещо інше? - Фотографія означає "малюю світлом". У мене – фотостудія, а от деякі інші установи – це фотолабораторії. Це – різні речі. Саме у фотолабораторіях люди і замовляють фотографії на документи. - Чи є у вас кумири? З ким підтримуєте дружні професійні зв’язки? - У мене були гарні стосунки з фотомитцями Василем Становичем, паном Бараном та багатьма іншими. В даний час контактую зі знаменитою у Львові художньою фотостудією Баранських. В даний час інформацію про широке коло фотомитців збирає Зенон Філіпов. А в мандрівках у Карпати в мене завжди було багато супутників. Багатьох вже нема серед нас. Останнім часом зі мною в подорож ходить колишній альпініст Олександр. На жаль, стан здоров’я не дозволяє мені так часто бувати у горах, як би цього хотілося. - Де відбувалися виставки Ваших робіт? - На жаль, фінансові можливості мені цього не дозволяють. Мені вже неодноразово пропонували експонувати свої роботи в дрогобицькому музеї, але для цього необхідно вкласти чимало грошей. Однак мої фотопанорами є у власності колекціонерів у Києві, Ізраїлі, США, Німеччині, м. Нижній Новгород (Росія). - Де ще мрієте побувати? - Мене завжди манять своєю таємничістю та невимовною красою Карпати. Хочеться знову побувати там, де вже був. Бо навіть для вдалого ракурсу у фотосправі не завжди сприяють погодні умови, час доби чи освітлення. Подорожуватиму туди до тих пір, доки ще зможу. Що можна додати до слів нашого земляка? У свої 68 літ чоловік не втрачає творчого натхнення та гордості в тому, що є українцем. В горах, де панує цілковита гармонія між тілом, душею і природою черпає наснагу для тривалих піших подорожей. Тут пізнає світ, черпає життєдайну енергію гір, набирається оптимізму на майбутнє. Орест Іванович дотримується традицій і звичаїв українського народу, вивчає історію рідного краю. Ба, і внук названий його ім’ям. А на його фотопанорамах – воістину шедеврах – водоспади, піки гір, водойми, квіти серед скель і ще багато захоплюючих картин. Частково завдяки і його творчій праці про Україну та наш чудовий край довідуються іноземці. Переглядів: 4864
Додати коментар
|
© 2008-2025 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6136 днів)